На Тернопільщині відреставрують руїни костелу та палацу ХVІІ-ХІХ століття

На Тернопільщину у село Нирків туристи їздять подивитися на Джуринський водоспад та руїни замку, який колись був у місті Червоногород. ПЦУ заявила про відновлення культурної спадщини втраченого міста. 

Зараз такого населеного пункту не існує, а його назва походить не від червоних «визволителів», а від кольору місцевих пісковиків і сягає древніх часів Русі.

Історичні згадки про поселення Червоногород (не плутати з Червоноградом) сягають часів Русі. У Географічному словнику Королівства Польського зазначено, що тут було «дуже давнє поселення, яке в хроніках називають Castrum rubrum» («Червоний замок»).

«Замок був уже в IX столітті резиденцією руських князів; хто його заснував, ми не маємо відомостей… Перед нашестям татар у 1240 році згадується цей замок як предмет частих взаємних нападів між руськими князями», – зазначає географічний словник, однак у давньоруських літописах згадок про ці події нема.

У XIV ст. місцевість стала власністю князів Коріатовичів, які спорудили тут дерев’яний замок. Його багато разів знищували вороги, господарі знову відбудовували. Аж на початку XVII ст. новий власник Червоногорода львівський каштелян Микола Данилович вирішив звести муровану споруду. Велична будівля в урочищі каньйону річки Джурин була чотирикутною, оточеною оборонним муром з в’їзною брамою.

Від 1778 замок перейшов у власність Кароля Понінського, який через 40 років звелів розібрати дві вежі й частину будівлі, а дві інші вежі та частину стін використав для спорудження палацу на фундаменті замку. Його син розібрав вежі і збудував нові – вищі, об’ємніші, у псевдоренесансному стилі.

Біля палацу заклали круглий газон, який розділяла доріжка оточена трояндами, фонтан, а у садку облаштували теплицю для екзотичних рослин. Будівлю оточував парк на 8 га, там стояв пам’ятник зі сценами нападу татар. Дерева росли на схилах палацового пагорбу. В одній скелі обладнали альтанку для милування мальовничими краєвидами.

Костел з’явився у Червоногороді в 1615 році завдяки коштам родини Лісецьких. Його перебудували 1716 року, таким він і зберігається донині, щоправда у стані руїни. Він пережив пожежу 1935 року та інші події історії.

Останніми власниками поселення були князі Любомирські. Ще до Першої світової війни палац мав вишукану терасу в італійському стилі та шість кам’яних колон, був оточений великим ландшафтним парком із фонтаном. Під час війни палац зазнав значних руйнувань, його більше не відбудовували. До руїни споруду довели події Другої світової війни, радянська окупація та байдужість сучасників.

У квітні 2013 року половина однієї з веж обвалилася. Зараз територія замку є власністю Тернопільської єпархії ПЦУ. І як повідомляє сайт «Тернополяни», 14 травня Глава ПЦУ Епіфаній підписав меморандум з меценатами та представниками благодійної організації «Благодійний фонд родини Джуринських» про співпрацю щодо збереження, відновлення (реставрації) руїн костелу та палацу ХVІІ-ХІХ ст. в с. Нирків Тернопільської області.