“На щиті”: Тернопільщина прощається з вірними синами України

«…Синочок, мій синочок…, кровиночка моя...»

Загинув у день свого народження… 

12 лютого жителі Зборівської та Бродівської громад віддали останню шану військовослужбовцю, лейтенанту ЗСУ, уродженцю с. Перепельники Зборівської громади, мешканцю Бродів Дмитру Олексійовичу УСТІНОВУ (15. 01. 2003 р. н.), який загинув 14 січня за декілька годин до свого дня народження на Запорізькому напрямку…

Світлої пам’яті Дмитро з дитинства був захисником і опорою для матері. Після закнчення 9 класу навчався у Львівському ліцеї ім. Героїв Крут, опісля поступив в Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. Свій професійний шлях продовжив у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України. Молодий юнак був відважним воїном, навіть після важкого поранення, не сумніваючись, знову повернувся у стрій до побратимів, казав: «Як же вони будуть без мене…».

Його мати Ольга Гнатишин у соцмережі написала: «Сьогодні мою кровиночку, мого синочка, ще такого молодого, а вже Героя, на двадцять дев’ятий день після загибелі востаннє привезуть до дому…. Твоєму татові вдалося вийти з того пекла, а ти не зміг. Ти допомагав та рятував побратимів, а сам залишився на полі бою і не допоміг собі… Серце розривається, розум не сприймає і беззупинно бореться зі свідомістю, а думки переплітаються у величезний клубок. Чому, чому саме мій хлопчик, чому так рано, чим він так провинився? Синочок, кровиночка моя…».

Колектив Перепельницької гімназії, яку закінчив Дмитро, висловив глибокий сум за втратою свого випускника.

«Як швидко свічечка згоріла,

А їй було ще не пора,

Душа голубкою злетіла

Усвітлі Божі небеса», – зазначили у своєму зверненні вчителі.

Молодий воїн залишив у вічному смутку батьків та двох братів…

Поховали Захисника на Пантеоні Героїв у Бродах.

За виняткову хоробрість та самопожертву Головне управління розвідки МОУ посмертно нагородило його медаллю «За бойові заслуги», яку передали матері. За життя військовий також отримав відзнаку «Лицарський хрест».

Щиро співчуєваємо рідним, близьким, побратимам Дмитра…

Вічна шана, честь і пам’ять Герою!

 Безжалісна війна забирає у нас цвіт нації…

12 лютого жителі Чортківської громади віддали останню шану командиру аеромобільного взводу, 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади військового з’єднання десантно-штурмових військ, лейтенанту ЗСУ, уродженцю Чорткова Ігорю Богдановичу ДАНИЛИШИНУ (8. 04. 1980 р. н.), який загинув 24 січня під час штурмових дій противника поблизу населеного пункту Лозова Ізюмського району Харківської області.

Світлої пам’яті Ігор навчався у Чортківській ЗОШ №7, Харківському національному університеті МВС. Від  2004 р. проживав й працював у Києві, де 14 червня 2023 р. був мобілізований до лав ЗСУ. Під час бойових дій отримав поранення, підлікувавшись, знову повернувся до побратимів. Більше тижня він вважався зниклим безвісти…

Про похорон Героя написала завідуюча відділом редакції газети «Голос народу» Тетяна Лякуш: «…Оніміло стояв батько воїна Богдан; здавалось, усі сльози виплакали за сином мати Марія, за братом сестра Галина. Зраненою горлицею припадала до труни посивіла, ледь-ледь чутно побиваючись: «Сину мій, синочку… Ігорчику…». Подалі від людей, на стежині батьківської хати, наче окам’янілий, стояв військовик – молодший брат Ігоря Петро… Німотно хилилась до рідної кровиночки-синочка Назара дружина загиблого воїна Оксана. Нестерпний біль утрати захисника пронизував усіх присутніх…».

Щиро співчуваємо рідним і близьким…

Вічна пам’ять і слава Герою!..

Останній бій прийняв на Харківщині

12 лютого жителі Збаразької громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, кулеметника стрілецької роти, молодшого сержанта, уродженця села Гніздичне, мешканця села Болязуби Василя Григоровича ДЗЮБИКА (18. 08. 1974 р. н.), який загинув 7 лютого на Харківщині.

Світлої пам’яті Василь був турботливим чоловіком, батьком, дідусем, хорошим сином і братом, щирим другом, готовим завжди прийти на допомогу.

Поховали захисника у с. Болязуби.

Щиро співчуваємо рідним та близьким воїна.

Вічна пам’ять і шана Герою!..

Назавжди 27…

12 лютого жителі Козівської громади провели останньою життєвою дорогою військовика, стрільця, старшого солдата Національній гвардії України, мешканця селища Козова Сергія Зеновійовича ГРОМОВИКА (10. 02. 1997 р. н.), який загинув 18 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Гродівка Покровського району Донецької області.

Світлої пам’яті Сергій закінчив Козівський ліцей №2. Боронив незалежність України від березня 2022 р., служив у Національній гвардії України, вважався зниклим безвісти, ще донедавна його розшукувала сестра Христина.

Свою підтримку й опору втратила дружина, люблячого батька чотирирічний син, турботливого брата та сина його велика сім’я.

Поховали Захисника на кладовищі у рідному селищі.

Щиро співчуваємо родині та близьким…

Вічна пам’ять та слава Герою!..

Лікарі боролися за його життя…

14 лютого жителі Підволочиської й Волочиської громад віддали останню шану військовослужбовцю, головному сержанту Віталію Едуардовичу ВИШИНСЬКОМУ (26. 12. 1981 р. н.), серце якого перестало битися 10 лютого в Одеській обласній лікарні після важкого поранення 18 січня під час виконання бойового завдання.

Світлої пам’яті Віталій народився у м. Волочиськ, згодом сім’я переїхала до Підволочиська, де він закінчив школу, опанував фах будівельника в Підволочиському ПТУ. Коли йому було 12 років, він втратив матір. Згодом Віталій працював будівельником, у 2012 р. одружився, став батьком двох чудових синів – Михайла та Едуарда. Але подальша доля склалася непросто… Після розлучення він виїхав на заробітки. Коли розпочалася повномасштабна війна став до лав ЗСУ. Служив у артилерійському підрозділі, командував гарматою. Його хоробрість оцінили – у 2022 р. він – молодший сержант, згодом сержант, а в 2024-му – головний сержант батареї. У листопаді 2024 р. Віталій одружився з Ольгою із Сумщини, мріяли про спільне майбутнє… Але не судилося.

Захисник залишив у вічному смутку батька, синів, дружину, сестру…

Поховали воїна у Волочиську.

Щиро співчуваємо рідним і близьким…

Вічна пам’ять і слава Герою!..

Вже будучи пораненим, рятував побратимів…

14 лютого жителі Заліщицької громади віддали останню військовослужбовцю, молодшому сержанту кулеметного взводу 35-го окремого стрілецького батальйону, мешканцю села Дунів Юрію Васильовичу МЕЛЬНИКУ (1982 р. н.), який загинув 8 лютого під час виконання бойового завдання у Курській області.

Життєвий шлях світлої пам’яті Юрія був нелегким, він рано втратив матір, тож його і молодших сестер і брата виховували діусь з бабусею. Після закінення місцевої школи, у 1997–2001 рр. він навчався  у ВСП «Заліщицький фаховий коледж ім. Є. Храпливого НУБіП України». У 2015-2016 рр. захищав Україну в АТО. Згодом був закордоном на заробітках, а з квітня 2022 р. знову став на захист України. Брав участь у бойових діях на території Сумської, Донецької, Харківської областей. Знайомі та близькі Захисника згадують його якнайкращими словами – був добрим, щирим, привітним, життєрадісним і працьовитим. Він завжди намагався усім допомогти…, так і загинув, коли вже будучи пораненим, рятував побратимів…

Мирослава Жбанова у соцмережі присвятила вірш Захисникові:

…Високо душа полетіла,

Сам Господь, Його вже стрічає,

Й Матуся рідненька зраділа-

Синочка-Юрка обіймає.

Чого ж ти у сорок рідненький

Покинув домівку й дівчину,

Який ти красивий, миленький,

А ліг у страшну домовину.

Прости мене сину вірненький,

Не вгледіла ворога-ката,

Хоч захист я свій материнський

Поклала на Тебе і брата.

Тепер будем разом ми в Бога.

Йому молодих теж тут треба.

Коротка земна ця дорога

Була сину рідний у Тебе…

Поховали Юрія у Дуневі.

Щиро співчуваємо сестрам воїна, брату, родині, близьким, побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!..

Засумувало тернопільське небо за завжди усміхненим Суміним…

14 лютого жителі Тернопільської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, інспектора прикордонної служби 2-ї категорії військової частини А**** Миколу Олександровича СУМІНА (4. 01. 1985 р. н.), серце якого перестало битися 8 лютого внаслідок захворювання в районі населеного пункту Градениці  Одеській області.

Світлої пам’яті Микола пішов захищати Україну ще два роки тому, воював у багатьох гарячих точках на передовій, лише недавно його перевели на Одещину. Як згадуть про воїна рідні, він був завжди усміхненим, добрим, щирим, справжінім…

Захисник залишив у вічному смутку двох синів, родину.

Поховали воїна на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища.

Щиро співчуваємо рідним і близьким…

Вічна та світла пам’ять Герою!..

Поховали на Пантеоні Героїв

15 лютого жителі Тернопільської громади провели останньою життєвою дорогою до місця вічного спочинку віддали військовослужбовця Руслана Степановича ЯЦКУЛИЧА (1971 р. н.), серце якого перестало битися 9 лютого.

Поховали воїна на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища.

Щиро співчуваємо рідним і близьким Захисника…

Вічна та світла пам’ять Герою!..

Приєднався до Небесного Легіону

15 лютого жителі Великодедеркальської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, інспектора прикордонної служби 3-ї категорії–майстра інженерно-позиційної групи відділення інженерної розвідки прикордонної застави застосування засобів інженерного озброєння прикордонної комендатури інженерного облаштування І-го прикордонного загону Державної прикордонної служби, сержанта, мешканця села Темногайці, що на Шумщині Віктора Григоровича ЯНЧУКА (1966 р. н.), серце якого перестало битися 10 лютого в селі Підсернеднє Куп’янського району на Харківщині.

Поховали Захисника у рідному селі.

Щирі співчуття рідним і близьким…

Вічна пам’ять і шана Герою!..

Майже три місяці вважався безвісти зниклим

16 лютого жителі Білобожницької громади віддали останню шану військовослужбовцю, командиру інженерно-саперного взводу 1-го механізованого батальйону 150-ї ОМБР військової частини А****, старшому лейтенанту Петру Мироновичу ФІГОЛЮ (4. 07. 1972 р. н.), який загинув 16 листопада 2024 р. під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Кізомис Херсонської області.

Світлої пам’яті Петра призвали 22 січня 2024 р., майже три місяці він вважався безвісти зниклим, рідні жили надією, що прийде бодай якась втішна звістка…

Мужній воїн залишив у вічному смутку дружину Наталію, двох доньок, сестру…

Поховали захисника на Пантеоні Героїв у Білобожниці.

Щиро співчуваємо рідним, родині та близьким…

Вічна пам’ять, честь та шана Герою!..

Ще однієї матері сиві коси вкрилися чорною хустиною

15 лютого жителі Золотопотіцької громади віддали останню шану військовослужбовцю, старшому оператору взводу роботизованих платформ роти вогневої підтримки розвідувального батальйону військової частини А****, жителю села Соколів Олегу Васильовичу ДІЛЮ (19. 04. 1992 р.н.), який загинув 20 вересня 2024 р. біля населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.

Сиротами залишилися батьки та діти.

Поховали Захисника у рідному селі.

Щирі співчуття рідним, близьким друзям воїна…

Вічна слава, шана і пам’ять Герою!

Був зразковим і найкращим…

17 лютого жителі Тернопільської громади провели до місця останнього спочинку військовика Олександра Владиславовича ГОРНІЦЬКОГО (31. 10. 1981 р. н. ), який загинув 12 лютого під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шабельне Чугуївського району Харківської області.

Світлої пам’яті Олександр навчався у ЗОШ №3 Тернополя, ТНЕУ. Він став на захист України в жовтні 2023 року. Служив у прикордонних військах. Був мудрим і вдячним сином, добрим і зразковим батьком, найкращим братом, щирим племінником, кмітливим і веселим дядьком, другом…

Поховали воїна на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища.

Щиро співчуваємо сину Владиславу, братові Володимиру, рідним, близьким, друзям Захисника…

Вічна пам’ять, честь та шана Герою!..

Мама завжди чекала вісточки від сина…

18 лютого жителі Гусятинської громади провели останньою життєвою доогою військовослужбовця, солдата ЗСУ, мешканця села Коцюбинчики Петра Вікторовича ФИЖИКА (14. 04. 1996 р.н), який загинув 22 січня від отриманих травм внаслідок обстрілу в районі населеного пункту Макіївка Луганської області.

Світлої пам’яті Петро був завжди усміхнений, добрий, щирий, нікому ніколи не відмовляв у допомозі.

Захисник залишив у вічному смутку батьків, братів, племінників…

Поховали воїна у рідному селі.

Щирі співчуття рідним і близьким Петра…

Честь і вічна пам’ять Герою!..

Загинув на Запоріжчині

18 лютого жителі Підгаєцької громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, старшого солдата військової частини А****, уродженця села Мирне Володимира Олександровича АГАФОНОВА (1990 р. н.), який загинув 12 лютого під час бойових дій у населеному пункті Малинівка Пологівського району Запорізької області.

Світлої пам’яті Володимир був добрим, щирим, життєрадісним, мав дар до малювання, від 2015 р. брав участь в АТО. Після повномасштабного вторгнення він, не вагаючись, став на захист рідної країни, повернувшись із закордону. Був у гарячих точках, де велися запеклі бої та Запорізький напрямок став для нього останнім…

«Коханнячко наше! Ти назавжди залишишся в наших серцях. Наша донечка обов’язково буде тебе пам’ятати! Ми знаємо, що ти нас оберігаєш і спостерігаєш за нами», – написала у соцмережі Олена Плотніченко…

Поховали Захисника у родинному селі.

Щиро співчуваємо рідним, близьким, побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!..

Був справжнім патріотом

18 лютого жителі Байковецької та Збаразької громад віддали останню шану військовослужбовцю, командиру відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів, урордженцю села Чернихівці, мешканцю с. Шляхтинці Василю Богдановичу МОЧУЛІ (6. 11. 1971 р. н.), який загинув 13 лютого під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Світлої пам’яті Василь разом із сином Максимом захищав Україну від травня 2022 року. Василь був працьовитим, мудрим і щирим патріотом, такими й виховав своїх дітей.

Надія Лотоцька у соцмережі написала: «Василь, найсвітліша Людина яку я знала. На початку повномасштабного вторгнення він пішов добровольцем. Коли ми йому сказали, що вже достатньо, що його син Максим воює і він може допомагати з місця, він відповів: «Я не можу дивитись жінкам і дітям в очі», так, він не міг по-іншому. Він любив Україну!.. Любив життя, природу, тварин. Він міг і заслужив прожити своє життя в любові з своєю коханою Ксенію, мати радість від синів, тішитися онуками, своїм будинком який будував з любовʼю, своїми бджолами…, але він вибрав виборювати вільну Україну… Обіймаю Ксеню, Максима і Оленку, Сашка…».

Поховали воїна на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища.

Щиро співчуваємо дітям Максиму й Оленці, Олександру, дружині Оксані та матері, родині, близьким, побратимам…

Вічна пам’ять та шана Герою!..

Був життєрадісним, добрим і щирим

18 лютого жителі Шумської громади провели в останню життєву дорогу військовослужбовця, мешканця села Вілія Григорія Івановича СЕКЕРЕША (1993 р. н.), який загинув 10 лютого поблизу села Кузьмине Сєвєродонецького району Луганської області.

Світлої пам’яті Григорій став на захист України у липні 2023 р., він виконував обов’язки начальника групи управління взводу зв’язку танкового батальйону. Життєрадісний, добрий, веселий та щирий – таким назавжди Григорій залишиться в пам’яті усіх, хто його знав, а ще – відповідальним командиром, надійним побратимом і відважним воїном.

Поховали Захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним, близьким, друзям…

Вічна пам’ять та слава Герою!..

Герої не вмирають!