“На щиті”: Тернопільщина огорнула душі полеглих молитвами

«…Перший син заграє в полі –

 Зашепочуться тополі.

 В небі другий син заграє

 І росте луна за гаєм.

 Третій син кобзу заграє –

 Сива хвиля завмирає…»

«…Третій син – то дрібний дощик, наймолодший, найдорожчий…!»

22 січня жителі Шумської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, електрика відділення зв’язку польового вузла зв’язку, солдата, жителя села Обич Андрія Андрійовича РИЖКОВА (2. 11. 1975 р. н.), який загинув 13 січня під час виконаня бойового завдання на Курщині (рф).

Світлої пам’яті Андрій був щирим, товариським і життєрадісним, справжнім патріотом України. Народився у селі Обич. Тут минуло дитинство та юність. Навчався у місцевій школі. У сім’ї зростало троє синів. Вони рано втратили батька. Після одруження він проживав з сім’єю в селі Забара, згодом повернувся у рідне село. У 2022 р. пішов захищати Україну…

Мужній воїн залишив у вічному смутку матір, яка кілька років тому поховала старшого сина Леоніда, невістку та онука, які  загинули у ДТП. Згодом його мама поховала ще одного онука, а потім відійшов у засвіти син Володимир… тепер в останню земну дорогу провела сина Андрія. Залишилася у матері донька, яка тепер буде її опорою.

Поховали Захисника у родинному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким воїна…

Вічна пам’ять, шана і слава Герою!..

Поховали у День Соборності

22 січня жителі Заліщицької громади віддали останню шану військовослужбовцю, солдату, мешканцю Заліщик Сергію Ярославовичу ПОХНУ (23. 01. 1971 р. н.), який загинув 17 січня під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Звірове Покровського району Донецької області.

Світлої пам’яті Сергій колишній футболіст заліщицького «Дністра», який захищав кольори футбольної команди у другій половині 1980-х та на початку 1990-х років.

Щиро співчуваємо рідним, близьким і побратимам воїна…

Вічна пам’ять і слава Герою!..

Поховали напередодні 50-річчя…

22 січня жителі Борсуківської громади провели останньою життєвою дорогою до місця вічного спочинку військовослужбовця, мешканця села Чайчиці Сергія Володимировича БАЗАНА (23. 01. 1975 р. н.). 

Світлої пам’яті Сергій після важких випробувань війни перебував на лікуванні, але, на жаль, його серце зупинилося вдома…

Поховали мужнього воїна у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким Захисника.

Вічна слава, честь і шана Герою!..

 Був справжнім патріотом України

23 січня жителі Тернопільської і Білецької громад провели в останню житттєву дорогу військовослужбовця, гранатометника 2-го єгерського відділення 2-го єгерського взводу 1-ї єгерської роти 1-го єгерського батальйону військової частини А**** Віктора Васильовича МІСЮРАКА (9. 02. 1973 р. н.), який загинув 8 травня 2024 р. під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області.

Світлої пам’яті Віктор пішов захищати Батьківщину в березні 2024 р., вважався зниклим безвісти з 8 травня минулого року…

Мужній воїн був хорошим батьком, чоловіком, дідусем, патріотом своєї країни.

Поховали Захисника на кладовищі у с. Івачів Долішній Білецької громади.

Щиро співчуваємо родині та близьким…

Вічна та світла пам’ять Герою!..

Поховали на Пантеоні Героїв

24 січня жителі Тернопільської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця Олександра Олександровича ШИШКІНА (2. 05. 1983 р. н.), який загинув 24 грудня 2024 р. під час виконання бойового завдання у Донецькій області.

Світлої пам’яті Олександр вважався зниклим безвісти з 27 грудня минулого року.

Поховали воїна на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища.

Щиро співчуваємо родині та близьким Захисника.

Вічна слава і шана Герою!..

28 місяців надій та сподівань…

24 січня жителі Товстенської громади віддали отсанню шану військовослужбовцю, солдату, гранатометнику 3-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону ЗСУ, жителю селища Товсте Андрію Олеговичу ГРУЩАКУ (28. 06. 1986 р. н.), який загинув 14 вересня 2022 р. під час виконання бойового завдання в Запоріжській області.

21 січня рідні отримали сповіщення про героїчну загибель військовослужбовця, до цього дня Андрія вважали безвісти пропавшим.

Більше двох років його рідні чекали та вірили в диво. Але дива не сталося…

Поховали Захисника у рідному селищі.

Щиро співчуваємо рідним, близьким, друзям та побратимам воїна.

Вічна памʼять Герою!..

Поховали на Монастирському кладовищі  Кременця

25 січня жителі Кременецької громади провели до місця вічного спочинку учасника бойових дій, інспектора відділення обліку мобілізаційної роботи 2-го відділу Кременецького РТЦК та СП Ігоря Івановича ОСТРОГО (1977 р. н.), який відійшов у засвіти.

Поховали військовослужбовця на Монастирському кладовищі  Кременця.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, усім хто знав світлої пам’яті Ігоря.

Вічна і світла пам’ять Герою!..

Минули довгі часи сподівань і надій, але дива не сталося

26 січня жителі Чортківської громади віддали останню шану військовослужбовцю, водієві стрілецького відділення, 3-ї штурмової бригади, мешканцю с. Пастуше Андрій Павловичу ПІДСАДНОМУ (23. 08. 2001 р. н.), який загинув 15 березня 2024 р. біля населеного пункту Орлівка Покровського району Донецької області.

Світлої пам’яті Андрій випускник ДНЗ «Чортківське ВПУ», добровольцем пішов захищати Україну, від 15 березня 2024 р. вважався безвісти зниклими. Минули довгі часи сподівань і надій, що син повернеться додому… Та прийшла невтішна новина – підтвердився аналіз ДНК.

Молодий воїн залишив у вічному смутку маму, брата та бабусю…

Поховали Захисника у родинному селі.

Щиро співчуємо рідним, близьким, друзям…

Вічна пам’ять і шана Герою!..

Поховали у родиному селі

26 січня жителі Кременецької громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, навідника десантно штурмового відділення десантно-штурмового взводу 8-ї десантно-штурмової роти 2-го десантно-штурмового батальйону військової частини А****, солдата,  мешканця села Колосова Василя Миколайовича ДОМБРОВСЬКОГО (24. 12. 1993 р. н.), який загинув 21 січня під час виконання бойового завдання у Курській області.

Світлої пам’яті Василь навчався у навчався в Кременецькому ліцеї ім. У. Самчука.

Поховали Захисника у родиному селі.

Щиро співчуваємо рідним, близьким та усім хто знав воїна…

Вічна пам’ять і слава Герою!..

Назавжди 22…

26 січня Великобірківська громада віддала останню шану військовослужбовцю, стрільцю 3-го відділення оперативного призначення військової частини**** Національної Гвардії України, мешканцю селища Великі Бірки Максиму Васильовичу АНТОНИШИНУ (11. 11. 2002 р. н.), який загинув 20 січня під час артилерійського обстрілу на Харківщині отримавши травми несумісні з життям.

Світлої пам’яті Максим, який захищав Україну від початку повномасштабного вторгнення, багатьом запам’ятається як привітний, сором’язливий, працьовитий юнак.

Поховали молодого воїна рідному селищі.

Щиро співчуваємо матері Галині, бабусі Тетяні, рідним та близьким Максима…

Вічна і світла пам’ять молодому Герою!..

Васильковецька громада у скорботі…

27 січня жителі Васильковецької громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, гранатометника 3-го відділення 2-го взводу 2-ї роти 1-го механізованого батальйону військової частини А****, мешканця с. Коцюбинці, що на Гусятинщині Василя Михайловича ЗАХАРКІВА (10. 01. 1986 р. н.), який загинув 21 січня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новопіль Волноваського району Донецької області.

Поховали воєна у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним, близьким та друзям Захисника.

Вічна пам’ять і шана Герою!..

Відійшов у засвіти після перенесеної контузії

27 січня Тернопільська громада навіки попрощалася із військовослужбовцем, старшим солдатом, стрільцем-оператором стрілецького взводу військової частини А**** Романом Ігоровичем МЕДЕЦЬКИМ ( 21. 10. 1979 р. н.), серце якого перестало битися 20 січня у населеному пункті Новомиколаївка на Дніпропетровщині, через захворювання після перенесеної контузії.

Світлої пам’яті Роман добровольцем став на захист Батьківщини ще на початку повномасштабної війни. Незадовго до смерті отримав контузію. Після лікування його перевели з передової на інші позиції. Рідні та близькі про Захисника згадують як про щирого, доброзичливого чоловіка, який у їхній пам’яті назавжди залишиться веселим і життєрадісним.

Поховали воїна на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища.

Широ співчуваємо усім рідним і близьким Захисника.

Вічна пам’ять і шана Герою!..

Загинув на Донеччині

28 січня жителі Микулинецької громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, мешканця с. Дарахів, що на Теребовлянщині Василя Івановича МАРТИНЮКА (16. 09. 1977 р. н.), який загинув 23 січня в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області.

Щиро співчуваємо дружині Галині та всім рідним і близьким мужнього воїна…

Світла і вічна Пам’ять Герою!..

Захищав Україну і писав поезії про тисячі мрій…

28 січня жителі Тернопільської та Скалатської громад віддали останню шану військовослужбовцю, бійцю 5-ї окремої штурмової бригади ЗСУ Михайлу МИКУСЮ (позивний «Небо; 15. 11. 1991 р. н.).

Світлої пам’яті Михайло закінчив Тернопільську спеціалізовану школу І-ІІІ ст. №7, факультет філології і журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка (2013 р.). Був активним учасником націоналістичних організацій. Як зазначив його побратим Володимир Петришин у дописі в соцмережі: «Мій Друже. Скільки ми зробили, а скільки ще мали б зробити разом. Честь, вірність, гідність, борець за справедливість, патріот, націоналіст, ненависник сміття – таким я тебе знав і поважав. Мистецтво. Поет і пісняр. Фронтмен гурту «D-Force»… Ти мав жити, боротись і творити. Ти мав бути…»…

Ще до служби у ЗСУ Михайло обрав собі творчий псевдонім «НЕБО», таким після початку повномасштабного вторгнення у 2022 р. був у нього позивний; від червня того ж року воїн у 5-й окремій штурмовій бригаді. У 2023 р. вийшла друком його поетична збірка «Всесвіт тисячі мрій».

В одній із своїх поезій Михайло написав: «Життя закінчилось, так і не почавшись…», так Друже, тобі би ще жити, любити, творити, але Ти гідно пройшов свою коротку життєву дорогу, шлях патріота та націоналіста… Ти житимеш у нашій пам’яті, у рядках своїх поезій, ритмах своїх пісень, сонцем і хмаринками на небі над Україною за яку Ти віддав своє життя…».

Коли віддавали останню шану Герою, небо проваджало Михайла промінцями сонця…

Поховали мужнього воїна на кладовищі с. Магдалівка на Підволочищині, поруч з могилою матері…

Щирі співчуття родині, близьким, друзям, побратимам Захисника…

Вічна пам’ять, честь і слава Герою…

Герої не вмирають!