Мистецтво створювати красу від Юрія Грубича

Красивий вигляд – ціле мистецтво. Це кропітка праця над власним образом. Звісно, можна намагатися щось робити самостійно, але краса – зовсім не те, з чим можна експериментувати, набиваючи гулі й навчаючись на власних помилках.

Краще довіритись майстрам, які знаються на цьому. Сьогодні спілкуємося з одним із них. Це титулований перукар із 30-річним досвідом, тернополянин Юрій Грубич.

Стриг усіх, а потім вже були перемоги на міжнародних конкурсах

Пане Юрію, як ви стали перукарем? 

– Ще в школі націлився на вступ до перукарського технікуму в Києві. Але мене підвів малюнок, який виконав під час вступу. Мої художні потуги не оцінили достойно. Тоді я вирішив вступити на французьку філологію до Львівського університету. Там мене теж спіткала невдача – не добрав лише один бал. Тому пішов учнем перукаря в Тернопільський побуткомбінат. Перукарську майстерність відшліфовував під керівництвом відомої у місті майстрині Надії Шкільної в перукарні «Чародійка». Потім була служба в армії, де я стриг всіх і кожного. Вже після військової служби таки здобув вищу освіту за цим фахом.

Наскільки мені відомо, ви не звичайний майстер справи – за плечима у вас перемоги в різних конкурсах. Поділитесь інформацією про них?

– Я пробував свої сили у різних перукарських змаганнях ще з середини 1990-х років. Посідав призові місця на різних регіональних та всеукраїнських конкурсах. Незалежно від їх статусів, роботи оцінювали за міжнародними правилами – відповідно до категорії майстра міжнародного класу. У 1999 р. виборов перше місце в номінації «Майстер колор-експерт» на міжнародному конкурсі «Колор Тайм» в Одесі. Це була моя перша перемога на змаганні такого рівня. У 2008-2010 рр. працював за фахом у Польщі. Тоді ж, у 2010 р., на Кубку Вроцлава завоював дві золоті медалі та кубки у трьох номінаціях. Під час карантину чемпіонати проводили онлайн. У 2020–2021 рр. став на них триразовим дипломантом. У 2022 р. моя робота «Червона калина» посіла восьме місце на чемпіонаті світу в Парижі.

Я є членом суддівської колегії Чемпіонату України та головою Ради старійшин-перукарів України. Ще активно готуюся до чемпіонату світу в Парижі, який відбудеться цьогоріч у вересні. Не знаю, чи зможу бути там присутній, тому заздалегідь подав свою роботу онлайн.

«Найкращий варіант, коли людина повністю довіряє майстру»

Зазвичай, хто обирає зачіску: ви чи клієнт?

– Сьогодні повсюди панують цифрові технології. Перш, ніж іти до перукаря, людина може обрати свій варіант зачіски в Інтернеті, навіть не враховуючи, що зачіска може залежати від різних факторів, як то форма обличчя чи структура волосся. Доводиться пояснювати, переконувати. Найкращий варіант, коли людина повністю довіряє майстру. Зазвичай, так і роблять постійні клієнти. Тоді я уточнюю деякі побажання, а далі творю сам. Іноді людині набридає одна й та сама зачіска, вона прагне щось змінити, і ми детально обговорюємо всі варіанти. Часто зміни можу запропонувати сам.

А якщо клієнт наполягає на власному варіанті, а ви впевнені, що йому така зачіска не до лиця, як дієти в такому випадку? Клієнт завжди правий чи таки не завжди?

– Якщо людина твердо стоїть на своєму, то я погоджуюся з її вибором, але все одно в процесі роботи щось підкориговую, щоб було краще і щоб відчувалася рука майстра.

Ви – майстер з великим стажем і набитою рукою, але чи бувають випадки хвилювання під час роботи?

– Ні. Під час роботи хвилювання у мене немає. За плечима – великий досвід, руки самі знають, що робити. Іноді хіба що можу дуже довго, навіть вголос, обдумувати деякі нюанси, якщо зачіска складна. Це, може, й на краще, щоби клієнт знав, що збирається робити перукар.

От конкурси – це зовсім інша справа. Тоді я справді хвилююся. І під час підготовки теж. На змаганнях для роботи відводять обмежений час, тож кожна хвилина на вагу золота. Ніколи не повірю, якщо хтось скаже, що на конкурсах не хвилюється.

Про модні тенденції

Які зачіски в моді тепер? Як часто змінюються модні тенденції, і чи легко тримати руку на пульсі таких змін?

– Як і у всі часи, модно те, що пасує людині. Через карантини та війну зміни сповільнились. А загалом мода – наче діжка з одягом: з одного боку наповнюємо, потім перевертаємо й витягаємо з іншого (посміхається).

Ви бували за кордоном. Чи можете порівняти модні віяння, які панують там, з нашими?

– Можу впевнено сказати, що українки більш ревно ставляться до зовнішнього вигляду, ніж жінки в інших країнах. Якщо, наприклад, у Польщі в юрбі побачите жінку з найкращою зачіскою, можете сміливо звертатися до неї українською мовою (сміється).

В наш час існує багато різної перукарської техніки, яка полегшує роботу майстра. Чому ви більше довіряєте: диво-машинкам чи власним навичкам і звичайним ножицям?

– Тільки ручна робота. Власним рукам я довіряю значно більше, ніж різним машинкам, які можна використати хіба що для дуже коротких стрижок. А плавні лінії та переходи найкраще витягувати ножицями.

Учнів маєте?

– Багато моїх колишніх учнів вже займають призові місця в різних конкурсах, що мені, як учителю, приносить велике задоволення. Зараз у мене один учень. Не можу сказати нічого конкретного, бо ми тільки недавно почали займатися, проте його старанність і наполегливість достойні похвали.

І підстриже, і гомілку запече…

Перукарська справа – це лише ваша професія чи ще й хобі? 

– І професія, і хобі. Я щасливий, що ходжу на роботу, як на свято. Саме це є запорукою моїх високих результатів.

Це хобі повністю полонило ваше серце, чи там ще є місце для інших улюблених занять?

– Я не професійний кухар, проте дуже люблю готувати. Особливо для друзів на дачі, куди я їх запрошую на свята.

 А яка ваша коронна страва?

– Запечена гомілка. Спочатку її довго варю у спеціальному маринаді власного приготування. Варити треба аж п’ять годин, тому, зазвичай, ставлю на ніч, тоді доводиться кілька разів прокидатися, аби підкинути дров. Потім це все запікаю в печі на дровах.