Михайло Головко: «Держава має встановити контроль за цінами на соціальні продукти харчування»

Протягом останніх чотирьох років чинна влада здійснює антисоціальну за своєю суттю політику, яка призводить до зубожіння населення.  
«Одним із заходів такої політики стало скасування з 1 липня 2017 року державного регулювання цін на соціально значущі продукти харчування. Відповідними постановами уряд скасував державне регулювання цін на продовольчі товари та послуги на ринках.
Такі кроки призвели до різкого стрибка цін на продукти харчування вже у 2017 році, адже жодних обмежень для зростання цін на соціально значущі продукти харчування чинне законодавство не має», – зазначив нардеп-свободівець Михайло Головко.
Так, за даними Української асоціації постачальників торговельних мереж, у 2017 році ціни на продукти харчування виросли на 17,7%, а за прогнозами на 2018 рік зростання становитиме ще 12-14% за рік.
Чинна влада здійснює певні кроки для захисту громадян, однак цих кроків явно недостатньо. Так, з 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата зросла до 3200 гривень на місяць. Це мало би підняти рівень життя громадян України. Однак в реальності підняття «мінімалки» лише  деякою мірою компенсувало громадянам зростання цін на продукти харчування та товари першої необхідності.
«В Україні складається ситуація, за якої скасування державного регулювання цін призведе до того, що українці  будуть купувати продукти харчування за європейськими цінами. При тому, що середньомісячна номінальна зарплата в Україні (у 2017 р. становила 7100 грн, або близько 220 євро) в 14 разів нижча, ніж в середньому в країнах ЄС», – стверджує народний депутат України від ВО «Свобода» Михайло Головко.
Для уникнення подальшого зубожіння населення та захисту його соціально–економічних прав Михайло Головко запропонував до розгляду законопроект № 8569 від 06.07.2018, відповідно до якого буде відновлено державне регулювання цін на соціально значущі продукти харчування.
Цим законопроектом державне регулювання цін на соціально значущі продукти харчування здійснюється шляхом встановлення граничної торговельної надбавки (націнки), що не може бути більшою, ніж 15% від відпускної ціни виробника.