Козаки по духу й у поважному віці знайшли себе у воєнно-оборонній роботі Тернопільського краю

Микола Мамчур та Євген Яворівський з власної ініціативи організували на Тернопільщині військові вишколи, які успішно функціонують від  2022 року.

Щоб здолати ворога, потрібно не лише патріотично думати, а й ще по силі можливостей  робити все для того, щоби наближати цю перемогу. Кажуть: «Один у полі не воїн» або «Один у полі воїн не завжди перемагає». Але один з організуючим началом, може забезпечити боєздатність свободолюбивого населення, яке не хоче коритись ворогу і обов’язково переможе.

До свята Покрови Пресвятої Богородиці та Дня українського козацтва хочу розповісти про звитяжництво, тим більше є чудовий приклад. Багато хто скептично відноситься до людей, які захоплюється козацькою добою. Справжні козаки нині на фронті, демонструють волю до свободи і захищають нас від москвитів, а старше покоління з власних переконань скромно виконує свою роботу за козацьким покликанням.

Необхідно підкреслити, що в усі часи старше покоління козаків демонструвало взірці витримки, мудрості й ефективності. Нині народилося нове покоління українців, яке не має якогось зв’язку з минулим і категорично засуджують російську агресію. Ми за цей короткий історичний час продемонстрували здатність до самоборони і самозбереження. Про це, та особливості цього процесу поведемо мову у нашій статті.

У боротьбу з москвитами включилися ветерани і навіть жіноцтво. Пригадую виступ молодої жінки по місцевому телебаченню: «Не думайте, що нас так легко взяти. Ми запаслися коктелями молотова у всіх напрямках і будь-якого ворожого танка спалимо до тла…, ні  одному московиту-агресору тут не дамо життя».

Однак повернемось до козацької теми. Про тих, які просякнуті козацьким духом і знайшли себе в оборонній роботі. Це  відомі у Тернополі люди: Микола Мамчур і Євген Яворівський, які організували військовий вишкіл для бажаючих отримати ази оборонної роботи на випадок зустрічі з  ворогом.

Микола Мамчур згадує: «З перших днів повномасштабного вторгнення я і мені подібні прийшли до військкомату. Мені  відмовили в призові через вік, не взяли до уваги й те, що я служив, був учасником бойових дій.  Мені на той час було 67 років. Таких, як я, тоді було багато, у кожного були свої причини, через які їм відмовили у призові».

Автобіографічний відступ: Мамчур Микола Сергійович народився 14 квітня 1955 р. в м. Тернопіль. Закінчив Московський народний університет мистецтв (спеціальність викладач, керівник ІЗО-студії ).  З 1973 по 1975 рр. служив  в армії.  В 1975 р. – підтвердив звання майстра спорту з боксу. В 1993 р. – атестований інструктором з рукопашного бою, відтоді ж член української федерації карате-до «Сін-Сьобу». У 1996 р. – закінчив школу тілоохорони «Секюріті і Ко» (м. Київ), а в 1999 р. отримав чорний пояс (І дан) з фул-контакту. В 2020 р. – підтвердив статус тілоохоронця, пройшовши курси підготовки на базі професійно-навчального центру «Легіонер».

Від 1991 – член Спілки офіцерів України. Учасник створення Самооборони Майдану в Тернополі, відповідав за фізичну підготовку і був консультантом з питань безпеки в цій організації, двічі їздив на Схід з агітаційною метою.

2014 р. – вересень 2016р. – організовував і проводив вишкільні табори на базі Самооборони. Від 2016 р. служив за контрактом, був в АТО.

Від початку повномасштабного вторгнення 2022 р. до серпня 2023 р. спочатку тренував представників ТРО м. Тернополя, згодом його СБУ направляла інструктором для вишколу військових в різні підрозділи ЗСУ. За цей час вишкіл пройшли понад 2000 військовослужбовців.

Ми зібрались у велику групу, пригадує Микола Сергієвич, –  приблизно  чоловік 70, і почали тренуватись. Один національно-свідомий керівник та доброї душі чоловік дав нам в користування територію свого підприємства. Зареєструватись як тероборона ми не встигли та й не було коли, тому тренувались як громадська організація під опікою ГО «Шляхетні козаки ім. Віталія Ракуленка». Тренувались без вихідних, у суспільстві було  значне напруження, ми розуміли, що нам потрібно захищати свої сім’ї і державу. Через місяць нашу працю оцінили і запропонували тренувати військових – спочатку у Тернополі, потім у Чорткові, тероборону у Вишнівці і знову у Тернополі. Наші військові до обіду вивчали тактики, а після обіду займались рукопашним боєм. За відносно короткий час, дехто здав на червоний пасок, що відповідає першому розряду.

Майже за два роки тренувань наші вишколи пройшло більше 2-х тисяч військових. Потім настав момент коли військових стало менше, їх забрали на Схід. Ми переключились на цивільних, співпрацюємо з фондом Сергія Притули. Маємо свою окрему групу, регулярно проводимо тренування, правда, вже не щодня, а раз на тиждень. Всі заняття у нас безкоштовні. З військовими  яких ми тренували, ми постійно контактуємо, допомогли їм зібрати матеріальну базу. Нині наше громадське об’єднання вже має навчальні дрони, муляжі гранат і мін, бронежилети, розгрузки і таке інше.

На базі  залишилось троє інструкторів – двоє по тактиках – Євген Яворівський і Микола Мамчур (він також й інструктор з рукопашного бою). І третій – чудовий лікар Віталій Кадубець.

Автобіографічний відступ. Яворівський Євген Юрійович народився 29 липня 1975 р., корінний тернополянин.  Батько трьох дітей, підприємець. Від 2002 р. займається громадською роботою, був головою Тернопільської обласної організації Всеукраїнська партія духовності та патріотизму (2004-2008 р). Від 2002 р. працював на громадських засадах в ГО «Козацька охорона», ПП «Козацька охорона» – м. Миколаїв, Новоазовськ (Донецька обл.), де вступив в Українське козацтво, членом якого є по нині. Одночасно  очолює ГО «Шляхетні козаки України ім. Віталія Ракуленка», з 2014 р. допомагає волонтерам.

Від 2024 р. Євген Яворівський – інструктор з військової підготовки, волонтер Фонду Сергія Притули. З початку повномасштабного вторгнення москвитів в Україну, вступив в територіальну оборону  Тернополя. Пройшов вишкіл під патронатом М. Мамчура, який згодом при набутті навиків оборонної роботи, призначив його інструктором з військової підготовки.

Лікаря Віталія Кадубця часто запрошують для проведення занять з тактичної медицини в зоні бойових дій. Як розповів Віталій, ще від початку нашої діяльності про вишкіл  була опублікована стаття в опозиційній білоруській газеті. Усіх фотографій, де відбувається тренування наших військових, ми, з зрозумілих причин, показати не можемо. Зараз у нас маленький колектив, раніше нас було більше, багато пішли служити. Не дивлячись на всі труднощі, ми дуже щасливі від того, що можемо приносити хоч якусь користь для нашої перемоги. Всі, хто хотів би приєднатися до наших вишколів – телефонуйте 097-950-24-32. У нас чудовий, прекрасний колектив. Ентузіасти нашої громадської організації переконані, що знайдуться люди, меценати, підприємці, які допоможуть нам фінансово, втілювати в життя розпочату нашу справу, яка в край потребує державної підтримки.

Користуючись нагодою хочемо від громадської організації «Шляхетні козаки України ім. Віталія Ракуленка, магістра Ордену ім. Св. Миколая  Любові Яворівської привітати козаків Тернопільщини з прийдешнім  святом Покровительки Українського козацтва Святої Покрови Пресвятої Богородиці. Бажаємо усім козакам та берегиням здоров’я, перемоги над злом, миру і благополуччя Вам, Вашим родинам, усій Україні.

Чим характерний, чим особливий наш час? Ми не одноразово підкреслювали: хтось спостергіє за тим, що відбувається, хтось у розпачі плаче і звертається за допомогою до Бога, а хтось  робить те, що йому вдається і цим зміцнює нашу обороноздатність і наближає перемогу, до них належать українські козаки. Вже нині, на жаль,  виникають побоювання, що коли закінчиться, війна наступить прозріння буде каяття, тільки покуту, якщо не відбудеться змін у нашій психології, нашій свідомості відбуватимуть знову ж ті, які сьогодні на «передку», в окопах…Прикро, жаль, але  поки що такими негативами характерний наш час.

Народна мудрість каже: Без турботливого командира військо гине. Ветерани козацтва на чатах, готують для себе гідну зміну яка не дозволить панувати тут нікому!