Іванна Сохацька: про іконопис, живопис, артстудію і найціннішу власну картину (фото)

Її іконописні роботи прикрашають стіни храмів Тернопільщини й сусідніх областей, зберігаються у приватних колекціях, у свої картини вона вкладає частинку душі, а ще її обожнюють діти.

Тож знайомтеся – художник-живописець, іконописець, реставратор, дизайнер, педагог, а ще чарівна жінка, уродженка славного Почаєва Іванна Сохацька-Мацишин.

Розповідати про велич Бога

– Пані Іванно, розкажіть відколи творите, де навчалися?

– Відколи себе пам’ятаю, я вже щось малювала, чи прикрашала, тому, ще навчаючись у школі, почала відвідувати гурток образотворчого мистецтва, тож коли після закінчення школи прийшов час визначатися з майбутньою професією, то вибір був очевидний, адже мистецтво любила у всіх його проявах. У 2012 р. закінчила Кам’янець-Подільський національний університет ім. І. Огієнка за спеціальністю «Художник-реставратор станкового та монументального живопису. Вчитель образотворчого мистецтва», а через два роки  – Львівську національну академію мистецтв за спеціальністю «Реставратор-технолог творів мистецтва». Ще з студентської лави брала участь у пленарних виставках, а в 2019 відбулася й перша персональна.

• Чому у вашій творчості переважає іконопис?

– Я родом з Почаєва, а тут усі митці так чи інакше дотичні до Церкви, духовності, мабуть, тому й почала займатись академічним іконописом та створенням картин на релігійну тематику. Змалку, коли ходила із батьками до храму, могла годинами роздивлятися розписи на церковних стінах, різьбу та ліпнину, тоді мене заворожувала ця велична краса. Хотілося якось до неї доторкнутися, пізнати усі аспекти й спробувати самій творити, розповідати про велич Бога. Але вже старшою зрозуміла, що іконопис – це дуже складний процес, котрий вимагає ретельної праці, бо сакральний образ регламентують канони, дотримання яких обов’язкове. Є правила, за якими визначають  розміщення святих, тип і колір одягу.  Святого, зображеного на іконі, обов’язково треба підписати, а ось автор ікони не вказується. Тож під час написання ікон особливу увагу приділяю технічним та технологічним процесам.

Коли рукотворна краса поєднується з величчю природи – це найбільше мистецтво

– А як же творчий задум? У живописі немає якихось рамок…

– Трішки не так, бо й в іконописі також можна експериментувати з технологічними процесами. Здавалося б, ікони беземоційні, але, споглядаючи їх, люди відчувають бажання схилити голову та вшанувати їх. А ось під час створення авторського живопису полюбляю експериментувати. Тут вже можна показати власний задум, навіть передати настрій, який відчуваю під час роботи над картиною, частинку душі. Тому мені важливо працювати у гарному настрої, щоби люди, дивлячись на картини, могли не лише відчути, а й зарядитися цією позитивною енергією, яка йтиме від твору.

Переважно пишу в імпресіоністській манері, але перебуваю у постійному творчому пошуку свого стилю. Найбільше люблю працювати з архітектурним пейзажем і портретом. Можливо, тому, що люблю подорожувати, і коли бачу, як рукотворна краса вдало поєднується з величчю природи – це для мене чи не найбільше мистецтво. А люди – вони усі красиві, бо це творіння Господа.

«Наша артстудія – великий творчий простір у Почаївській громаді»

– Останнім часом ви активно працюєте у артстудії. Розкажіть про неї?

• Наша артстудія – це не лише гурток, де навчаються діти, готуються вступити в мистецькі заклади майбутні студенти чи приходять малювати дорослі, а й великий творчий простір у Почаївській міській територіальній громаді. Коли Алла Дмитрівна Алімова запропонувала мені викладати в артстудії, я невимовно зраділа, бо завжди мріяла, щоби у нас в місті був потужний культурний центр, до якого може долучитись будь-хто, не залежно від віку та діяльності. Тому я зараз працюю над тим, щоби створити мистецьке ком’юніті та вдихнути нове життя у наш музей і зробити його великим культурним центром. Зараз в нашому гуртку викладають талановиті почаївські художниці Валентина Сімащук і Наталія Білецька.

Гурток унікальний тим, що він діє в Почаївському художньому музеї, і наші учні вживу споглядають твори мистецтва. Також у нас є велика музейна бібліотека з каталогами робіт шедеврів світового та українського мистецтва, які ми використовуємо під час навчального процесу. У гуртку ми професійно навчаємо основ таких предметів, як академічний рисунок та живопис, кольорознавство й композицію. Усі наші юні художники працюють за мольбертами. Як тільки блисне сонечко, гайнемо всім гуртком на пленер, малювати архітектуру та природу нашого міста. Хоча наша артстудія молода, проте дуже амбітна. Учні дуже талановиті та працелюбні, беруть активну участь у багатьох мистецьких конкурсах як локальних, так і всеукраїнських.

Окрім професійного навчання у гуртку, ми активно працюємо й над додатковим напрямком – мистецькі майстер-класи, до яких може долучитись кожен бажаючий. Наприклад, минулого тижня я організовувала свічний майстер-клас, який провела власниця та майстриня свічної майстерні «Craftovi» Надія Перуцька. Під час заходу присутні почули багато про корисні властивості різного воску, секрети виготовлення свічок, а головне – створили свічки з натуральної медової вощини і соєві аромасвічки, навчилися оздоблювати їх декором.

Найцінніша робота прикрашає дім найдорожчої людини

– Яка  з ваших робіт для вас найцінніша?

– Це одна з перших моїх копій голландського художника Ян ван Ейка «Натюрморт з квітами». Найцінніша вона для мене тому, що я завжди захоплювалася роботами «малих голландців» (художники із Голландії 17 ст., у яких ретельно опрацьовані картини – пейзажі, інтер’єри, побутові сцени та натюрморти невеликих розмірів) і не могла зрозуміти, як можна настільки передати водночас об’єм та реалізм, використовуючи доволі обмежену палітру кольорів, думала, що не зможу ніколи повторити їх картини. Але, присвятивши тривалий час вивченню техніки й технології голландського живопису та пропрацювавши над написанням картини більше, як пів року, таки зуміла. Тому ця робота не для продажу, хоча бажаючих було вдосталь.  І зараз ця копія картини є для мене найцінніша, прикрашає дім найдорожчої для мене людини – моєї мами. Гадаю, дуже швидко і в наших учнів з’явиться та найцінніша для них робота.

• Дякую за цікаву розмову, зичимо вам здійснення усіх задумів, натхнення і шедеврів у творчості.

В.К.