Диво-торти від Юлії Воробель

Коли я побачила торт у вигляді ляльки-мотанки 25-річної кондитерки з Заліщик Юлії Воробель, мені аж дух перехопило – яка краса та неперевершеність! По-перше, він має чудовий зовнішній вигляд, по друге, символізує нашу українську ідентичність, по-третє, мабуть, смачненький. Я особисто його не куштувала, але ті, хто смакував вироби пані Юлі, кажуть, що готує вона дуже смачно.
Солодка лялька-мотанка принесла кондитерці міжнародне визнання
Юлія Воробель закінчила аграрний коледж за фахом «Бухгалтерський облік». Працювала оператором у центрі первинної медико-санітарної допомоги, зараз перебуває у декретній відпустці з 5-річною донечкою Златою. У молодої жінки з’явилося більше вільного часу, і вона взялася за виготовлення вишуканих та смачних кондитерських виробів.
– Якось в Інтернеті прочитала про конкурс, ознайомилася з умовами і вирішила взяти участь, – каже Юля. – Відбувався він в онлайн-режимі у німецькому місті Бремен. Ми з чоловіком Русланом виготовили 3-хвилинний відеоролик – від випічки бісквітів до прикрашання готового виробу.
За основу було взято старовинний рецепт українського весільного пляцка – білі ванільні коржі, перемащені вершково-вишневим кремом.
Солодка лялька-мотанка – заввишки 64 см, вагою близько 14 кг. На виготовлення диво-торту було використано 60 яєць, пів кілограма маку, 1 кг вишень, 4 кг цукрової пудри, 3 кг цукру. Начинка була з маком, вишнями та горіхами.
Темою своєї конкурсної роботи кондитерка обрала ляльку-мотанку, яка з давніх-давен вважається українським оберегом. З нею й перемогла у солодкому конкурсі, здобувши гран-прі Міжнародного фестивалю талантів EuroStar-2020. І в Заліщики прибув Кубок та два дипломи українською і німецькою мовами.
Юлині незамінні помічники – чоловік Руслан та донечка Злата
Юля каже, що любить готувати з дитинства. Першою її вчителькою з кулінарії була нині вже покійна бабуся Михайлина з Касперівців. Вона часто бавила маленьку онуку, з нею й готувала чимало смачненького. Адже добре зналася на староукраїнській кухні. Перший кулінарний досвід від бабусі вона зберегла й донині.
Її чоловік Руслан працює у торгівлі, підтримує всі Юлині починання, зі Златою допомагають виготовляти жінці її диво-вироби.
– Злата, коли ми виготовляємо черговий торт, намагається нам не заважати, поводиться дуже чемно, – розповідає кондитерка. – Перед початком роботи ми утрьох молимося, а тоді беремося за справу. Бо прагнемо чи то на весілля, чи то на хрестини, день народження зробити торт і красивий, і смачний, і з позитивною енергетикою.
Пече у нічні години
Дуже часто Юлія, яка за два останні роки самотужки опанувала ази кондитерського мистецтва, творить вночі. Каже, щоб торт був готовим на 9 годину ранку, береться за роботу о 12 годині ночі. Працює, так би мовити, максимально наближено до часу свята.
У кожен виріб вкладає душу, тішиться, коли замовник задоволений. Щоправда, нині у зв’язку з карантином замовлень значно поменшало. Але це, каже жінка, дозволяє приділити кожному тортові ще більше уваги і зробити його ще смачнішим та оригінальнішим.
Родичі і близькі – її перші дегустатори. Спочатку за  новим рецептом готує для них, і вже після цього – для інших. Дуже дорожить своєю репутацією, тому постійно самовдосконалюється.
Галина ВАНДЗЕЛЯК