Дорослі рвуть біологічні зв’язки з дітьми. До чого тут мобілізація?

Судові справи про позбавлення батьківських прав завжди вражали, бо за кожною – скривджена дитина, чиєсь дуже невдале, почасти драматичне сімейне життя. За нинішніх часів до звичних підстав додалися ще й розлука, спричинена війною, а також мобілізація – батьків-одинаків і тих, хто має трьох і більше неповнолітніх дітей, звільняють від військової повинності. Остання обставина  проглядається у деяких справах – когось позбавляють батьківства, щоб дати можливість всиновити іншому, декого позбавляють, щоб втратив пільгу (жінки прямо кажуть: не дбає про дітей, нехай воює), іншого чи іншу – щоб набув. Іноді очевидно, іноді приховано… 

Суддя – не інквізитор

Відразу зауважу, за яких обставин позбавляють батьківських прав. Цей вичерпний перелік передбачено Сімейним кодексом. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Умисний злочин щодо дитини…  Мабуть, усі пам’ятають, як у Тернополі мати намагалася задушити двох своїх дітей. Це сталося у 2021-у у квартирі «на Бамі». Психічно не здорова жінка натягнула целофановий пакет на голову малолітньої дочки й утримувала, намагаючись позбавити її життя. Синові скрутила светр навколо чиї так, щоб він задушився. На щастя, діти вижили. Жінку за замах на умисне вбивство засудили до п’яти років позбавлення волі. На суді вона плакала, стояла на колінах і просила прощення – ніхто не сумнівався, що це каяття було щирим.

Спочатку дітей помістили у дитячий будинок, згодом віддали батькові (він має інвалідність по зору) та бабусі, які мешкають у селі. 

І ось батько звернувся до суду про позбавлення батьківських прав колишньої дружини. Була пряма підстава – умисний злочин щодо дітей. Та у Тернопільському міськрайонному суді відмовили у задоволенні позову. 

«Суд має за мету встановлення справедливості по конкретній справі. Суддя не інквізитор, репресивно-каральна функція не є його основною метою. Суд існує для того, щоб, шляхом встановлення справедливості, примножувати і стверджувати в суспільстві загальнолюдські цінності, які є смислами права. Тим самим сприяє мінімізації зла і неправа в суспільстві.

Вчинивши замах на вбивство власних дітей, відповідачка ОСОБА_3  вічно приречена на страждання за власний гріх, й відбуває покарання в місцях позбавлення волі.

Разом з тим, вчинення замаху на злочин стосовно власних дітей відповідачкою було зумовлене збігом тяжких особистих обставин психічно хворої людини, а наявні на той час емоційні та поведінкові порушення, поряд із аномальними способом реагування на життєву ситуацію, мали значний вплив під час інкримінованих ОСОБА_3 діянь на раціональність прийняття нею рішень.

Загнана в кут обставинами, психічно хвора та зневірена, внутрішньо втрачена людина потребує реабілітації та лікування, але аж ніяк, з огляду на нестійкість та вразливість психіки відповідачки, не заподіяння державою додаткової психічної травми, що могла б бути нанесена у разі застосування безальтернативного примусу – позбавлення біологічних зв`язків матері і дитини.

Суд вважає за необхідне наголосити, що збереження біологічного зв`язку відповідачки з дітьми не становитиме загрози для малолітніх, оскільки, як уже зазначено, «малолітні діти проживають окремо від матері та їхньому життю і здоров`ю її дії загрози не становлять», а сама відповідача тривалий час перебуває в ізоляції, метою якої є виправлення особи». Так констатував суддя у рішенні суду. Втім в апеляційній інстанції жінку все ж позбавили батьківських прав.

Роз’єднала…хвора дитина

Інша справа теж вражає людським болем. Жила собі молода сім’я – обоє красиві, вона працювала у правоохоронних органах, мала добру зарплату, він – підприємець. Народився первісток – усі щасливі. Та на 26 дні життя мати помітила зміни в дитині. Лікарі ошелешили страшним діагнозом. Щоб дитя вижило, потрібні величезні гроші. В Інтернет-мережі досі є оголошення про збір коштів на лікування хлопчика. Подружжя не пережило трагедію – розлучилися. Суд призначив аліменти – три тисячі гривень на дитину та тисячу – на утримання колишньої дружини. Жінка з дитиною переважно за кордоном, де намагається у тамтешніх клініках покращити стан здоров’я синочка (про повне одужання при такому діагнозі, на жаль, не йдеться). 

Колишній чоловік залишився в Україні й, за твердженням екс-дружини, абсолютно не переймається долею дитини – навіть не відповідає у вайбері на заклики, скажімо, привітати сина з днем народження. Мати взяла на плечі важку ношу і віддано бореться за життя дитини, а батькові – байдуже?

Втім він категорично заперечував проти позбавлення батьківських прав. Аргументував тим, що за теперішнього часу не має законної можливості виїжджати за кордон, де лікують сина. Також вказав, що зібрані в Інтернет-мережі кошти, а це понад 327 тисяч гривень, перерахував матері дитини. Сплачує аліменти – боргів не має. Хочеться вірити у те, що чоловік щирий у відстоюванні батьківства, а не тримається за дитя з інвалідністю як спосіб уникнути мобілізації.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, може застосовуватися у виняткових випадках – при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи. У цьому випадку суд відмовив у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши батька про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Приїхала, розлучилася, відмовилася від дітей

Абсолютно безконфліктною і «полюбовною» виглядає справа про позбавлення батьківських прав, яку нещодавно розглядали у Зборівському райсуді. Причому позбавили батьківських прав матір двох неповнолітніх дочок. Не пиячку, не наркоманку, а заробітчанку. Як зазначається у позові, поїхала вона за кордон у 2020 році, і з того часу дочки на утриманні батька. У листопаді 2023 року жінка приїхала, розлучилася з чоловіком, а вже через місяць отримала судове рішення про позбавлення батьківських прав. Така оперативність у доволі марудній справі (адже це і збір купи документів, висновок органів опіки і піклування) викликає щонайменше подив. Цікаво, що орган опіки і піклування Залозецької селищної ради ТГ Тернопільського району надав висновок про те, матір недоцільно позбавити батьківських прав. Цитую: «Мати виконувала обов`язки щодо виховання та утримання дітей, створювала належні умови для їх комфортного, спокійного, безпечного проживання, навчання та розвитку, дбала про стан здоров`я дітей». Також у висновку зазначено: зі слів директора школи і практичного психолога стало відомо, що мати з початку навчального семестру контакту з школою не підтримувала, успішністю дітей не цікавилася, батьківські збори не відвідувала, бо перебувала за кордоном. Попередніми роками мама цікавилась навчанням дітей і підтримувала постійний зв`язок із класними керівниками, виконувала усі прохання педагогів, стежила за навчальним процесом дітей. Під час спілкування зі старшою дочкою з`ясовано, що сварок між батьками не бачила, мама і тато однаково за них дбають, не сварять і не б`ють. В серпні  2023 року мама поїхала за кордон, тому спілкування з нею трохи погіршилося, але в грудні, за словами дівчинки, мама до них повернулася. 

Погодьтеся: мати геть не заслуговує втрати біологічного зв’язку із дітьми. Незважаючи на це, суддя позбавила її батьківських прав. Так би мовити, конфлікту інтересів немає – жінка визнала позов і погодилася на позбавлення батьківських прав. Висновок органу опіки і піклування для суду має лише рекомендаційний характер, а от теза про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може застосовуватися у виняткових випадках – обов’язкова для правозастосування. Тому й дивує «легкість» рішення. Можна припустити, що до такого спонукали теперішні воєнні реалії – батько-одинак уникне мобілізації. 

Ольга КУШНЕРИК