До 75-річчя від дня народження Богдана Чепурка

26 серпня 1949 р. народився український освітянин, поет, прозаїк, редактор, публіцист, критик, культуролог, народознавець, громадський діяч Чепурко Богдан, син Петра.

«…Росту від перших днів мого земного буття, гостро відчуваючи святу роздільність і неминучий змаг світла й темряви. Живу правдою, яка пронизує сутнє…»

Б. Чепурко, з книги «Наче те листя дерев».

Еверест мистця, народженого на берегах р. Стрипи

Богдана подарувала світові сім’я Чепурків із давнього на Тернопіллі села Осівці, яке славиться самобутніми звичаями, релігійними традиціями, фольклором, а також чарівною природою. Село розкинулося на лівому березі р. Стрипи на Бучаччині. Хрещений у церкві св. Миколая Чудотворця, яка відома з 18 століття, а перебудована в 1927 р. Усе це з літами дало міцне підґрунтя для письменницької праці Богдана. Освіту здобував у Коропецькій середній школі-інтернаті, а потім – на філологічному факультеті Львівського університету, який закінчив у 1974 році.

Працював завідувачем сільським клубом с. Зелена, згодом учителював у селах Тернопільської області – Поточани, Бариш, Доброводи та м. Збаражі (викладав українську мову, літературу та історію).

У 1975 р. майбутній письменник переїхав до столиці Галичини Львова, де працював науковим працівником, завідувачем відділу фольклору Музею народної архітектури і побуту. Філолог Чепурко також пов’язав свою долю з журналами «Жовтень» («Дзвін»), «Річ», «Основа» (Київ) та часописами «Просвіта» й «Основа» (був їх редактором).

Багатогранність таланту

Талант до віршування, любов до рідного слова проявилися в нього дуже рано, та видавати твори збірками почав аж у 1980-х. Його перша книга поезій «Сонячна дорога» побачила світ у 1984 році. Б. Чепурко своє обдарування проявив у багатьох жанрах і напрямках. Видав збірки віршів «Код спадковості» (1989), «Подільська височина» (1997), «Викрадення Європи» (2004), «Ранні вірші» (2004), «Витікає ластівка з пейзажу» (2006), «Дві поеми» (2006), «Сезон мертвих дощів» (2006), книги для дітей: «Чом ти, гуско, боягузка?» (1988), «Вітер нашої землі» (1990), «Ми зваримо борщику» (1996), народознавчі трактати «Українці» (1991), «Небесна родина» (1994), книгу гумору «Чепурески» (2006), методичний посібник «За образом і подобою слова», буквар «На білому світі» (1997), читанку «Хрещатий барвінок» (2004), мемуари тощо. Упорядкував книжечку «Приказкове коло» (1994).

Його перу також належать статті, рецензії. Він свого часу друкувався у часописах «Вільне життя», «Свобода», «Наша доба», «Слово Просвіти», «Українське слово», журналі «Літературний Тернопіль» та інших друкованих органах України. У його творчості переплелися досвід освітянина, поета, прозаїка, фольклориста, культуролога, народознавця, редактора, публіциста й мемуариста.

Опублікував цікаві видання також у 2000-х: «Нема дурних» (2008), «Молодильні мелодії» (2013), «Книга перетлумачень», «Полігон Господа Бога», «»Бручевиця…» ( усі – 2014), «По сей бік Дону» (2015), «Пісні дикого степу» (2016), «Кров нестерпна», «Думки не мимо волі», «Кровінка. Вірші сімнадцятого року (усі – 2017), «Наче те листя дерев» (2018), «Дивина», «Трохи світла», «Сотворення світу» (2019). У тернопільському видавництві «Навчальна книга – Богдан» у 2011 вийшло його двокнижжя «Барвінок на зрубі» (книга поезій «Мед з полину» та верлібрів – «Старовинні дощі»). Поет завжди писав силабо-тонічні та вільні вірші (верлібри). Написав найбільше верлібрів у 2003-2008 роках. Вони також є свідченням його таланту.

Письменник Б. Чепурко є автором і упорядником книги спогадів двох поколінь «Утіха, 21» (2008), яку одного разу при зустрічі в Тернополі подарував авторові цих рядків. Він також упорядкував 25 найкращих віршів Кобзаря – «Тарас Шевченко. Вірші» (2017). Його перу належить у рукописі історія рідного села Осівці та публікація статті «Осівці – символ осілості: реконструкція топоніма».

Отже, творчих 50 літ доля пов’язала письменника Б. Чепурка з рідною мовою та літературою, а 40 літ – із виданням книжок. Його літературну творчість можна розділити на два періоди – до незалежності України та часів її суверенності. Саме незалежна Україна сприяла написанню та виданню письменником найбільшої кількості багатожанрових книг і творів публіцистики.

Зауважу, що такий великий творчий доробок талановитого мистця потребує дослідження ще за його земного життя. Потрібно також звернути увагу на новаторство мистця та стильові особливості його творчості, бо в майстра пера Чепурка є чого повчитися багатьом нашим літераторам.

Письменник-філософ. Галицький Сковорода

Твори галичанина Б. Чепурка рясніють афоризмами: «Свобода вимірюється моментом боротьби за свободу. Смерть – ніщо!». «Філософами стають тоді, коли перестають виголошувати філосомени», «Радість в бутті, а не в усвідомленні радості буття». «Авторитет – пародія на вічність», «Гарна ідея здатна зіпсувати ще кращу» та інші. Можна опублікувати книгу-цитатник на базі письменницької спадщини Б. Чепурка.

Відзнаки за творчу працю

Письменник з берегів р. Стрипи – лауреат творчого конкурсу журналу «Українська культура» за розвідку «Триєдиний світ культури» (1992), Всеукраїнської премії «Благовіст» за книжку вибраного «Подільська височина» (2000), премії ім. М. Шашкевича за книжку вибраного «Викрадення Європи» (2005). Він став переможцем в 2000 р. Міжнародного конкурсу на кращу поему про Україну. Лауреат І премії обласного літературного конкурсу за кращі поетичні збірки на патріотичну тематику (2018), а також 1-ї премії літературного конкурсу імені Катерини Мандрик-Куйбіди (2018).

Книги Б. Чепурко «Бручевиця…», «Книга перетлумачень…», «Полігон Господа Бога» у 2016 та «Дивина» у 2021 висувалися на здобуття Шевченківської премії.

Виходець із берегів Стрипи ініціював створення гурту позадесятників. Переслідувався совєтським КДБ.

У житті та творчості ключовими словами вихідця з Осівців є Бог, небо, Україна, боротьба за її свободу, а також розквіт культури й мистецтва…

Мистець Б. Чепурко і Тернопільщина

Письменник Б. Чепурко часто відвідує Тернопільщину. Тут його шанують, пропагують його творчість на сторінках обласних видань, у бібліотеках усіх рівнів, а у видавництвах видають нові книжки. Рідний край віддзеркалений у його віршах:

Стрипа говорить. Зверху донизу. Тихо-привітно.

Любкають води. Ніч відпускає дня білий вельон.

Бризкають бризки. Дихає обрій. Світиться світло.

Стрипа говорить. Тихо-привітно котяться хвилі.

З дна золотого срібло джерельне плесо торкає.

Зорі купає, брижить свічадо пульс опівнічний.

Воду змивають Авель і Каїн. Місячний камінь

Тихо співає пісню печальну, пісню рунічну.

Стань над рікою. Вмийся так само.

В чистому світлі, в білому світі, в знаючих водах.

Плеса торкнися, неба торкнися тихо вустами –

Може до тебе, може до мене Бог заговорить.

14. 09. 2005 р. Осівці. 18. 09. 2005 р. Львів.

Про Б. Чепурка писали: О. Дяк, Б. Дячишин, Б. Мельничук, Б. Смоляк, А. Сеник та інші.

Зичимо краянинові міцного здоров’я, щастя, многая літ життя і нових творчих успіхів на літературній ниві. Нехай Тобі, Богом дана Людино, збуваються всі мрії.

Іван БАНДУРКА