Дев’ять відважних Воїнів повернулися на Тернопільщину “на щиті”

…Я дуже сумую за сином Сергійком,

Так рано війна обірвала життя.

Хоч знаю, Герой, та на серденьку гірко,

Бо в пеклі загинуло рідне дитя.

Не вірю й тепер, що синочка немає.

Іду на могилу та квіти несу.

Я знаю: на маму завжди він чекає,

Та біль на душі я туди принесу…

О. К.

Майже п’ять місяців вважався зниклим безвісти

18 березня жителі Тернопільської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, старшого солдата гранатометного відділення взводу вогневої підтримки військової частини А**** Андрія Володимировича СТОЯНОВСЬКОГО  (1. 12. 1986 р. н.), який загинув 30 жовтня 2024 р. під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зоряне на Донеччині.

Світлої пам’яті Андрій уродженець с. Старий Почаїв, що на Кременеччині, закінчив ВПУ, працював у ТОВ «Тернобудмеханізація», «Тернопільводоканал», пішов захищати Україну добровольцем ще під час АТО у 2014-му році. Згодом повернувся додому, проте з початком повномасштабної війни, наприкінці березня 2022 р., знову став до лав захисників України. Від 30 жовтня минулого року вважався зниклим безвісти. Знайомі згадують Андрія як доброзичливого, чуйного, щирого чоловіка, який й умів пожартувати.  

Мужній воїн залишив у вічному смутку дружину, сина…

Поховали захисника на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища.

Щиро співчуваємо родині й близьким…

Вічна пам’ять і шана Герою!..

Поховали захисника на Пантеоні Героїв 

19 березня жителі Тернопільської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця 141-ї окремої механізованої бригади Василя Євстахійовича ЗЛАГОДУ (7. 01. 1986 р. н.), який загинув 13 березня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту П’ятихатки Василівського району Запорізькій області.

Світлої пам’яті Василь навчався у ЗОШ №27 м. Тернополя, у липні 2023 р. пішов захищати Україну. Його дружина Лариса, яка завжди брала участь у волонтерській діяльності намагаючись підтримати чоловіка і його побратимів ще досі не може змиритися із втратою: «Я досі не може повірити… Він до мене кожний день дзвонив з фронту. Хоч були тяжкі та дуже різні ситуації, він постійно до мене телефонував…». Друзі, однокласники розповідають про нього як про доброго, щирого, чесного і відповідального чоловіка з яким можна було поговорити на будь-які теми.

Мужній воїн залишив у вічному смутку дружину і двох синів.

Поховали захисника на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища.

Щиро співчуваємо родині, близьким, друзям…

Вічна пам’ять і шана Герою!..

Перед Великоднем мало виповнитися 50…

20 березня жителі Монастириської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця водія-електрика відділення управління 2-го самохідного артилерійського взводу 3-ї самохідної артилерійської батареї 1-го самохідного дивізіону, мешканця села Устя-Зелене Василя Григоровича ГВОЗДУ (18. 04. 1975 р. н.), який загинув 13 березня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Андріївка Волноваського району Донецької області.

Мужній воїн Василь залишився у пам’яті близьких добрим, працьовитим, чоловіком…

Отець Володимир Заболотний у соцмережі написав: «Василю… Перед Великоднем тобі мало сповнитися 50 років… До твого рідного села, до своєї батьківщини, вже прилетіли лелеки… Бої на Донеччині забрали тебе до Вічності, ти полетів до Господа захищаючи Батьківщину…».

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо родині, близьким, друзям…

Вічна пам’ять та слава Герою!…

Поховали у родинному селі

20 березня жителі Нараївської громади віддали останню шану  військовослужбовцю, солдату військової частини А****, уродженцю села Рекшин, що на Бережанщині Івану Васильовичу Сороці (1975 р. н.).

Світлана Дзьордзь у соцмережі написала: «Мій братику, мій однокласнику, наш захисник, схиляю низько перед тобою голову і молю Бога щоб він прийняв тебе в Царство небесне. Світла пам’ять! Ти наш Герой! А Герої не вмирають вони просто стають Янголами…».

Поховали захисника у родинному селі.

Щирі співчуваємо рідним та близьким…

Вічна слава і пам’ять Герою!…

Вісім місяців вважався зниклим безвісти

21 березня жителі Великоберезовицької громади віддали останню шану військовослужбовцю, старшому водію 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 10-ї механізованої роти 4-го механізованого батальйону військової частини А****, старшому сержанту, мешканцю села Лучка Василю Богдановичу Кашицькому (15. 04. 1970 р. н.), який загинув 27 липня 2024 р. під час виконання бойового завдання від отриманих травм внаслідок обстрілу в районі населеного пункту Макіївка Луганської області.

Світлої пам’яті Василь був добрим, позитивним, дружелюбним, працьовитим, до війни працював будівельником. Довший час він вважався зниклим безвісти та нещодавно підтвердилось найгірше…

Мужній воїн залишив у вічному смутку маму Зіновію, дружину Галину, дітей Ігоря та Тетяну.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким…

Вічна шана і пам’ять Герою!..

Був талановитим музикантом і патріотом

22 березня жителі Скалатської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця 82-ої окремої десантно-штурмової бригади, мешканця села Остап’є Андрія Васильовича Антонюка (2. 06. 1999 р. н.), який загинув 7 березня під час виконання бойового завдання. 

Світлої пам’яті Андрій навчався у школі в родинному селі, у Скалатській музичній школі, у 2018 р. закінчив Теребовлянський фаховий коледж культури і мистецтв, у 2020 р. – Луганську державну академію культури і мистецтв. У 2023–2024 рр. у Київському столичному університеті ім. Б. Грінченка здобував освіту за другим (магістерським) рівнем вищої освіти на освітній програмі музичне мистецтво (спеціальний інструмент – труба).

«Низько схиляємо свої голови у глибокій скорботі та висловлюємо найщиріші співчуття та слова підтримки батькам, сестрі та родині загиблого… У спогадах учителів та однокласників Андрій залишиться добрим, чуйним, скромним та щирим, чесним і справедливим…» – написали на сторінці Остап’ївського ЗЗСО І-ІІІ ступенів.

На сторінці Університету Грінченка із сумом сповістили: «…Андрій залишиться в нашій пам’яті доброзичливою людиною, вірним другом, талановитим музикантом та патріотом, який поклав своє життя за незалежність України!..»

Михайло Шнайдер у соцмережі написав: «Господи, ну як же так… Неймовірно талановий хлопець. Який абсолютно добровільно пішов захищати нашу рідну землю від ворога. Він мав блискуче майбутнє. Він пов’язував своє життя з музикою. Але війна зруйнувала всі плани… Вічна та світла пам’ять Українському Герою. Вічна та світла пам’ять Українському Митцю».

Поховали молодого воїна у родинному селі.

Щиро співчуваємо родині, близьким, друзям…

Вічна слава і пам’ять Герою!…

Був прикладом доброти та щирості…

23 березня жителі Підволочиської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця 3-го армійського корпусу полку «Азов» у складі Сухопутних військ ЗСУмешканця Підволочиська Миколу Олеговича Тимошика (20. 07. 1995 р. н.), який загинув 19 березня від отриманих ран під час виконання бойового завдання на Луганщині.

Світлої пам’яті Микола багато чого не встиг зробити, бо відклав на потім. Він вірив, що такі, як він, зможуть захистити Україну від ворога… Над домовиною схилилася мати, яка більше ніколи не зможе обійняти сина… Дві сестри, для яких він був прикладом доброти та щирості…

Галина Гладуш у соцмережі написала: «Вдень ще можна миритися з пусткою і білю, а ніч це прорив болю до глибини не виплаканих сліз… Не всі зрозуміють, кого ми втратили. Ти перевертав світ на війні своїм героїзмом заради нас».

Поховали молодого захисника у рідному селищі.

Широ співчуваємо рідним, друзям і побратимам…

Вічна шана і пам’ять Герою!..

Загинув на Сумщині 

23 березня жителі Більче-Золотецької громади віддали останню шану військовослужбовцю, старшому солдату, мешканцю села Монастирок Володимиру Івановичу СЕРКІЗЕВИЧУ (24. 09. 1995 р. н.), який загинув 20 березня внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Олександрівка Сумської області.

Світлої пам’яті Володимир у 2017 р. закінчив Борщівський агротехнічний фаховий коледж, пішов захищати Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. Він залишився у пам’яті близьких доброзичливим, щирим, чуйним, товариським…

На сторінці Борщівського агроколеджу висловили співчуття: «Схиляємо голови в глибокій скорботі… В бою за Україну, мужньо виконавши військовий обов’язок, загинув колишній студент нашого закладу освіти, випускник відділення «агроінженерія» Володимир Серкізевич… Педагогічний та студентський колективи висловлюють щире співчуття рідним з приводу непоправної втрати…».

Поховали молодого воїна у родинному селі.

Щирі співчуваємо матері, рідним, близьким, друзям…

Вічна слава і пам’ять Герою!..

Народжений у День Героїв…

24 березня жителі Скориківської громади віддали останню шану військовослужбовцю, мешканцю села Токи, що на Підволочищині Тарасу Миколайовичу ЯНУШУ (23. 05. 1997 р. н.), який загинув 20 березня під час виконання бойового завдання на Сумщині.

Світлої пам’яті Тарас у 2020 р. закінчив Тернопільський національний  медичний університет, був щирим, добрим, чуйним; у жовтні минулого року пішов захищати Батьківщину.

Наталя Колтуцька у соцмережі написала: «Вічна памʼять Тарасу… не можу в це повірити… В моїй памʼяті він назавжди залишиться як найсвітліша та найдобріша людина. Війна забирає найдостойніших…».

Журналістка Марія Безкоровайна у соцмережі написала: «Сумно і боляче, коли гинуть наші захисники. Та коли гинуть земляки, та ще й у розквіті сил, то болить удвічі сильніше.Тарас Януш родом із мого рідного села Токи. У його родині – кілька поколінь учителів. Тарас обрав професію лікаря. Закінчив Чортківський медичний коледж, Тернопільський медуніверситет. Працював стоматологом в одній із тернопільських клінік. А на війні як військовий медик рятував життя побратимів. Можна лише уявити, скільки у нього було мрій. Але в 27 років його життя забрала клята росія. І його мрії вже ніколи не здійсняться. Важка втрата для батьків, родини, друзів, села та України…».

Молодий воїн залишив у вічному смутку.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо батькам, рідним і близьким…

Вічна слава і пам’ять Герою!..

Герої не вмирають!