День Героїв

«Ми усі – вояки УПА і всі підпільники зокрема, і я – свідомі, що раніше чи пізніше нам доведеться згинути в боротьбі з брутальною силою. Але, запевняю вас, – ми не будемо боятися вмирати, бо, вмираючи, будемо свідомі того, що станемо добривом української землі. Це наша рідна земля потребує ще багато добрива, щоб у майбутньому виросла на ній нова українська генерація, яка довершить те, що нам не суджено було довершити».

Роман Шухевич

Який глибокий зв’язок між поколіннями героїв України! Саме нині справджуються наведені в епіграфі слова Романа Шухевича. Наші бійці на сході України довершують боротьбу, яку розпочала УПА.

У 1941 році Другий Великий Збір Організації українських націоналістів постановив відзначати 23 травня як День Героїв. Воно було покликане відродити в українців героїчний дух минулих поколінь, які дали нашій історії яскраві приклади героїзму лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської доби, Українських січових стрільців та вояків армії УНР, УПА та діячів ОУН.

День Героїв – це день пам’яті усіх українців, що присвятили своє життя нашій з вами свободі, тих, хто боровся і захищав Україну. У суворі роки нацистської окупації, у час протибільшовицької збройної боротьби, українці на чолі з ОУН вшановували пам’ять героїв.

Чому саме травень обрано для вшанування героїв? Тому що в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі такі кращі сини України XX століття: 3 травня 1924 р. – головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський; 25 травня 1926 р. в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917–21 років Симон Петлюра; 23 травня 1938 р. в Ротердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця. В роки німецької, а згодом радянської окупації цей день відзначали у підпіллі та в українській діаспорі. Борці за волю України, які загинули в боротьбі з ворогом, залишилися нескореними. Їх гаслом було: «Здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї». Для нас це – свято, тому що на величі вчинків й величі духу плекають нових героїв, нових захисників української нації, захисників незалежної України.

Українські герої поставили свободу рідного народу понад свої особисті інтереси і присвятили власне життя служінню українській нації. Українські герої – це прості люди, жінки та чоловіки, хлопці та дівчата, діти та літні люди, які стали до лав дружин великого князя Святослава і короля Данила, козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Виговського, Українських січових стрільців Дмитра Вітовського, Української галицької армії Мирона Тарнавського, Армії Української Народної Республіки Симона Петлюри, Організації українських націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери, Української повстанської армії, членів визвольного руху шестидесятників, активістів Небесної сотні, бійців Операції об’єднаних сил.

Сподіваємось, що кожен українець завжди пам’ятатиме тих, завдяки кому він живе у свобідній країни.

Цього дня небайдужі та вдячні нащадки  вивішують національні прапори для вшанування пам’яті борців за свободу кожного українця, за кращу долю та волю України і з повагою та почуттям власної гідності промовляють: «Слава Героям України! Слава Україні!»