Бурдяківському роду не буде переводу

Село Бурдяківці на Борщівщині не таке відоме, як, скажімо, славнозвісна Летава на Хмельниччині. Хоча спільно будували гідроелектростанцію на річці Збруч, яку врочисто відкрили ще у 1952 році. ГЕС і нині виробляє електрострум, а турбіни крутить все таж збруцька вода. Кажуть, що в Летові й нині непогано йдуть справи. А які вони в Бурдяківцях? Про це розмова з головою села Ігорем Георгійовичем Лободою.
 – Ігоре Георгійовичу, село, головувати в якому вам довірили виборці, – моє рідне. Тому мені не байдуже, як живеться в ньому селянам, більшість з яких – поважного віку. Зрозуміло, пенсії мають малі, тому займаються вирощуванням овочів на городі, є коло хати кури, качки, а дехто й корову-годувальницю тримає.
– Отак і живуть. Але, як кажуть, не хлібом єдиним. Село наше – велике: від Маковщини до Гудзівки (вулиці) простягається на кілька кілометрів. Потрібні гарні дороги, щоб і пройти, і проїхати можна було. Про це – одна з турбот сільської влади. Усі шляхи ведуть до центру села. Адже тут і дев’ятирічна школа, і дитячий садок, куди щоранку поспішають школярі і малеча.
– До речі, в окремих селах школи на межі закриття, бо майже немає дітей шкільного віку. Бурдяківській це не загрожує?
– Слава Богу, учнівського контингенту вистачає. А отже, вчителі надалі роботу не втрачатимуть і сіятимуть у дитячі душі добре, розумне, вічне. Тепер у школі 80 учнів. Дбаємо, щоб діти у класах почувалися комфортно. Замінимо вікна на металопластикові, вони герметичніші, тож зберігатимуть тепло. Сільрада взяла школу під свою опіку. Так само і дитячий садок. Свіжі кадри зі спеціальною освітою прийшли в меморіальний музей нашого знаменитого краянина, художника з Божої ласки Леопольда Левицького. Музей готовий прийняти відвідувачів, а працівники – провести екскурсію його залами.
– Не помилюся, сказавши, що бурдяківчани щиро вірять у Бога. Тож як у селі з церковними справами?
– Напередодні Великодня бурдяківська церква Святого Димитрія після тривалої реконструкції урочисто відчинила двері. Відбулося її освячення. Священик Олег Сушельницький сердечно подякував за спонсорство головному жертводавцю, генеральному директору ПАП «Дзвін» Василеві Градовому, внесок якого – 500 тисяч гривень. А всього на оновлення церкви витрачено 900 тисяч.
– При в’їзді у село на видному місці напис: «Вас вітає громада села Бурдяківці». Тепер же у поняття громада внесено підтекст, що вона утворена з кількох сіл. Тут же – поки два села. (Друге – Дубівка.)
– За приєднання до громади села Бурдяківці на своїх зборах проголосували жителі села Босири Чортківського району, а за ними – Сокиринців.
– Складається враження, що сільська влада, довівши до пуття чудовий будинок культури (перекрито залізом дах, закуплено зручні стільці, інше), облагородивши бібліотеку (також допоміг генеральний директор «Дзвону» В.С. Градовий), проклавши добротний тротуар у центрі, тепер готова допомагати й Босирам. За це, звичайно, їхні мешканці лише дякують. А бурдяківчани не нарікатимуть на розпорошення коштів?
– Голова села самотужки не вирішує. Є депутатський корпус, сесії, голосування.
– Цьогорічна весна на диво тепла. Температурний режим першої половини квітня побив чимало рекордів. Навесні, кажуть, день рік годує. Чи встигли сільські механізатори і підживити посіви, і посіяти ярину?
– Це може сказати завідувач Бурдяківським відділенням «Дзвону» Олег Володимирович Гундзик. Він – молодий керівник, людина на своєму місці. Упродовж дня буває на кожному полі, де проводять агрозаходи, допомагає словом і ділом, перевіряє якість роботи кожного механізатора, домагається якнайретельнішого виконання поставленого завдання. А звідси й результат. Озимої пшениці, наприклад, зібрали торік по 79,5 центнера з гектара. Непогано вродили цукрові буряки, соняшник, інші культури. Радує турбота про механізаторів. Вони нагодовані, зокрема, й хлібом з нашої сільської їдальні. Загалом мають роботу тут, у «Дзвоні», майже півсотні людей. Під час сезонної праці їх кількість збільшується приблизно втричі. Дбаємо не тільки про те, щоб люди добре працювали. Турбуємось і про здоров’я односельчан. Скажімо, нещодавно перерахували Борщівській центральній районній лікарні 100 тисяч гривень на придбання лапароскопічної стійки. Плануємо відкрити в селі аптеку. Є задум залучити до лікування бурдяківчан спеціалістів з вищою медичною освітою.
На все потрібні великі кошти. Бюджет наш поповнюють надходження з Бурдяківського щебзаводу (директор В.Джос), завдяки цьому ремонтуємо дороги. А вечірньої пори найвіддаленіші вулиці села освітлюють електричні ліхтарі.
Намагаємося робити все для того, щоб у селі жилось не гірше, ніж у місті. Мета наша – створити умови для молоді, щоб з’являлися нові сім’ї, народжувалися діти, аби бурдяківському роду не було переводу.
– На цій оптимістичній ноті і завершимо нашу розмову, Ігоре Георгійовичу. Хай щастить!
 
Розмовляв Євген ЗОЗУЛЯК