Бій під Крутами вкотре засвідчив, що державність без армії неможлива

Історіє наша забута!
Пам’яте наша стерта!
Згадаймо сьогодні Крути,
Офіру за наше безсмертя!

Ганна КОСТІВ–ГУСКА

Історія, про яку має знати кожен
29 січня 1918 року українці стримали наступ ворога на Київ, виявивши жертовність і героїзм заради незалежності України. Минуло понад сто років, а ми знову змушені обороняти власну незалежність ціною людських жертв. Правнук учасника бою під Крутами Матвія Данилюка (останній – ветеран армії УНР, дочекався проголошення незалежності України у 1991 р., помер 1994 року на 103 році життя) Володимир Іщук загинув у 2014 р. поблизу Іловайська.
Коли українські війська  під натиском більшовиків відступили до станції Крути, на їх підтримку було скеровано чотири сотні (400–450 курсантів і 20 старшин (офіцерів) Першої Української юнацької (юнкерської) школи ім. Б. Хмельницького у складі та першу сотню (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного студентського куреня січових стрільців. До них приєдналися ще 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина. Близько шести годин тривав бій з переважаючими силами російських військ, загальною чисельністю близько 4800 осіб.
Після запеклого багатогодинного бою, скориставшись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які перебували у резерві, під час відступу потрапили у полон. Наступного дня вони були розстріляні або замордовані. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом заспівав «Ще не вмерла Україна», і решта підтримали спів. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
Утрати українських військ у бою за Крути становлять 70–100 загиблих, за сучасними підрахунками. Серед них – 37–39 вбитих у бою та розстріляних студентів i гімназистів.
Втрати бiльшовицьких військ біля Крут були значними, сягали тільки вбитими 300 вояків.
На похоронах звучали промови Грушевського та інших державних діячів, і тоді героїв Крут вперше порівняли зі спартанцями. Мовляв, 300 українських вояків стали на захист Батьківщини і всі як один загинули – що, звичайно, не відповідало дійсності. Але саме ця аналогія закріпилася в історичній літературі.
…На Аскольдовій могилі –
Український цвіт! 
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука?
Квітне сонце, грає вітер
 І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! 
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих.
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
П. ТИЧИНА (1918 р.)
Вшанування
У Галичині культ героїв Крут поширився серед пластової молоді, яка в 1926 році створила курінь старших пластунів ім. Бою під Крутами.  У другій половині 1920-х рр. Союз української націоналістичної молоді впровадив своєрідний культ трьохсот студентів-героїв, які загинули біля Крут, захищаючи Батьківщину від московських більшовиків. У річницю цієї трагедії кожен студент голодував, а заощаджені гроші віддавав на допомогу ув’язненим товаришам по боротьбі. Він швидко набув поширення серед тернопільської молоді, а згодом у селах краю. Бій поблизу Крут використовували як приклад для героїчного виховання своїх бійців ОУН та УПА. На Тернопільщині у 1930-х рр. у січні вшановували їхню пам’ять, хоча польська влада неодноразово намагалася цьому перешкоджати. З матеріалами та документами про ці події, зокрема про вшанування (міста: Підгайці, Копичинці, села: Великі Гаї, Нове Село, Добромірка та ін.) ви можете ознайомитися в Державному архіві Тернопільської області, де нині експонують виставку.
В радянській Україні про героїв Крут намагалися забути, могили на Аскольдовій горі було знищено. Після цього вшанування відбулося тільки 29 січня 1991-го року, причому, коли на місці колишнього пам’ятника встановлювали березовий хрест, місцеві мешканці навіть не розуміли, про яку подію йдеться. А вже коли героїв Крут почали вшановувати на державному рівні – аж у 2004-му – той бій став однією з основних подій національної пам’яті українського народу. День пам’яті полеглих у битві біля Крут відзначають нарівні з такими подіями, як проголошення незалежності УНР та Акта Злуки УНР і ЗУНР.
Крутянці та Тернопільщина
На Тернопільщині у с. Горинка Кременецького району народився герой Крут Микола Лизогуб, якого розстріляли більшовики. Мати Миколи, Єлизавета, не змогла знайти тіло свого сина. Вона тужила за ним усе життя і скаржилася, що навіть не поховала дитину за християнською традицією.
Учасником бою поблизу Крут був син міністра охорони здоров’я уряду УНР, дипломата, уродженця с. Біла Чортківського району Євмена Лукашевича, науковець, публіцист Левко («Крутянець», «Юрій Тернопільський»; помер у 1982 р. у Чехії), народився у с. Мшанець Теребовлянського району, де душпастирював (1875–1912) його дідусь Кирило.
Ще про одного нашого земляка із Ласківців Теребовлянського району Стефана Апостола згадує краєзнавець, літературознавець Михайло Ониськів у документальній поемі «Ласківці».
За деякими даними, біля станції Крут загинув і доброволець армії УНР, житель с. Суходіл Гусятинського району М. Стефанів (1897–1918).
Серед похованих на Аскольдовій могилі були й такі, які перебували на території Тернопільщини, зокрема уродженець Івано-Франківщини Микола Корпан, котрий навчався (1910–1914) у Бучацькій гімназії, Олександр Попович – у 1916 р. проживав у Бережанському повіті. Також були учасниками військових дій на Тернопільщині Семен Лощенко, Гнат Мартинюк, Василь Дзюблик, Марко Безручко, Леонід Буткевич, Сергій Горячко, Михайло Михайлик та ін.
Уродженець с. Мишків Заліщицького району, письменник, журналіст, громадський діяч Данило Чайковський (Семен Збаразький) видав у Німеччині в 1958 р. історичний нарис «Крути». Скульптор, уродженець с. Супранівка Підволочиського району Богдан Гірний створив композицію «Пам’яті студентів, які загинули під Крутами» (1996).
Загалом від часу проголошення незалежності України на Тернопільщині опубліковано понад 30 художніх творів, присвячених крутянцям. Щороку у нашому краї проходять урочисті заходи на честь вшанування полеглих героїв Крут.
Уроки та висновки
Бій біля Крут став успішною оборонною операцією, оскільки зупинив ворога на кілька днів. Це дало змогу представникам УНР підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу, що означало визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин. Сміливість та жертовність учасників бою стали прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнюють захисників Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому героїв Крут називають першими кіборгами. І найважливіше: бій поблизу Крут вкотре засвідчив, що державність без армії неможлива.
Підготував Віктор КАРПОВИЧ