Повідомити новину

Поширити:

Бабусина хатинка між квітів, як в раю.

Біленькі стіни, мальви край віконця.

І соняхи, мов лицарі в строю,

Усміхнені стрічають вранці сонце.

Тут чорнобривців запашні рядки,

А поряд айстри пишні і майори.

Оті прості, звичайні квіточки

Так прикрашали рідний серцю дворик.

Усе цвіло в бабусі у дворі.

Дбайливі руки спокою не знали.

В садку дерева, теж уже старі,

Щороку нас плодами пригощали.

Давно нема бабусі… У раю…

У тих садах свої плекає квіти.

І тільки в снах я знову тут стою,

Її теплом, як сонечком зігріта.

 

 

Автор: Лідія МИЩЕНКО

Теги: поезія