П’єса Богдана Мельничука розчулила зал

Львівський академічний обласний музично-драматичний театр ім. Юрія Дрогобича презентував у Тернопільському драмтеатрі ім. Тараса Шевченка драму на дві дії нашого талановитого земляка, заслуженого діяча мистецтв України  Богдана Мельничука «Блазні». У театральній залі була справжня тиша, усі захоплено спостерігали за сюжетною лінією, вималюваною паном Богданом на основі реальних подій, соціальної дійсності сьогодення так майстерно, наче за нотами.
Головного героя – актора-пенсіонера, який ще вчора упивався славою, а нині залишився нікому не потрібним, котрого до всього ще й обдурили шахраї біля валютного обмінника, і тепер він намагається позичити сто доларів, переконливо зіграв народний артист України Адам Цибульський.
Дуже пластичними у виставі є виконавці ролей блазня та  музи–скульптури. Чудово продемонстрували свої характери у виставі лікар, професор-викладач, власниця ресторану, продавець комісійного магазину,  у яких наївний актор намагався попросити допомоги. Шарму п’єсі додають і епізодичні ролі швейцара, охоронця, поліцейських.  Та особливо колоритний персонаж  жінки-безхатька. Коли вона єдина виявила душевне добро і поділилася з нещасним актором-пенсіонером, якому на її думку було ще гірше, ніж їй, двома порожніми пляшками, аби здав, та недоїдками, у багатьох у театральній залі з’явилися сльози.
Відома громадська діячка, що знається на театрі, Дарія Чубата, переконана, що у цій драмі і її автор Богдан Мельничук,  і актори намагалися донести  до серця і душі кожного, і їм це вдалося, що у наш час людська доброта є другорядною, люди дбають про матеріальне та гроші.
«Колись, – поділилася думками пані Дарія, – мама мене вчила запросити людину до хати, нагодувати, поговорити, вислухати та зрозуміти, і звісно ж, допомогти. Аналогічно виховувала школа, медінститут, колеги-лікарі, з якими пліч-о-пліч ми врятували не одне життя. А нині багато моральних засад применшується, справжні цінності відходять на задній план. І добре, що такі соціальні проблеми порушують зі сцени, виховуючи молодь, змушуючи зупинитися на мить і задуматися у хаосі сучасного життя про літніх людей…»
А за словами заслуженого діяча мистецтв Ореста Савки, п’єса, написана Богданом Мельничуком понад десять років тому, не втрачає своєї актуальності. З одного боку, це добре, що твір є дещо класичним, а з іншого, погано, адже всі ті проблеми досі не вирішено в Україні. П’ять років тому Тернопільський народний драматичний театр-студія «Сузір’я», який очолює Орест Савка, у Тернопільському Українському домі зіграв виставу «Актор і блазні», яку львів’яни нині презентували як «Блазні». Звісно, у кожного був свій підхід до постановки твору, власні ідеї, але загалом вистава вдалася і тоді, і тепер. Також Орест Савка додав, що разом з акторами уже створював вистави за п’єсами Богдана Мельничука, а саме: «Сотниківна», «Мазепа – гетьман український», «Розлучені теж сміються» (у співавторстві з Л.Костишин), «Парубок і спокусниця» (у співавторстві з М. Баліцькою).  І побажав талановитому панові Богдану  не лише письменницької, редакторської, журналістської, краєзнавчої, а й плідної   драматургічної творчості, в якій він вже себе дуже яскраво виявив, і, сподіватимемося, ще виявить.
Галина ВАНДЗЕЛЯК