“”На щиті”: Війна знову забирає найкращих синів Тернопільщини

Герої не вмирають!

Загинув на Донеччині

17 вересня жителі Зборівської територіальної громади відділи останню шану військовослужбовцю, жителю с. Млинівці Павлу Олеговичу САЛЯКУ (11. 07. 1985 р. н.), який загинув під час виконання бойового завдання 10 вересня у Донецькій області.

Висловлюємо щирі співчуття родині, друзям, побратимам загиблого воїна, схиляємо голову в глибокій скорботі. Вічна слава Герою, який тепер з Небес буде охороняти наш мир і спокій!.. Вічна пам’ять Герою!..

Був справжнім патріотом

17 вересня мешканці Вишнівецької громади провели останнім життєвим шляхом військовослужбовця, старшого солдата жителя с. Поляни Віталія Сергійовича БОЛТИКА (11. 03. 1987 р. н.), який загинув 6 вересня захищаючи волю та незалежність України в Куп’янському районі Харківської області. Світлої пам’яті Віталій воював в АТО, а з початком повномасштабного вторгнення знову пішов боронити рідну землю. Мужній воїн вважався безвісти зниклим від 6 вересня. Прощання відбулося у церкві Святого Архистратига Михаїла у с. Бутин. Висловлюємо щире співчуття згорьованій мамі, рідним та близьким захисника.

Нехай Господь допоможе рідним пережити це непоправне горе. Розділяємо невимовний сум і душевний біль з усіма близькими мужнього захисника Батьківщини.

Загинув під час стрілецького бою…

17 вересня жителі Золотопотіцької громади віддали останню шану військовослужбовцю мешканцю Золотого Потоку Володимиру Володимировичу ЛУЧЦІ (26. 07. 1985 р. н.), який загинув 1 вересня під час стрілецького бою поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області.

Доземний уклін славному воїну, який поклав на вівтар Вітчизни найдорожче – своє життя.

Царство небесне і вічна пам’ять Герою. Щирі співчуття рідним…

Світла пам’ять про Героя житиме вічно!..

18 вересня жителі Теребовлянської міської громади віддали останню шану військовику, старшому навіднику розрахунку взводу реактивної артилерійської батареї, уродженцю с. Підгайчики Тарасу Миколайовичу БУРАЧКУ (20. 08. 1979 р. н.), який загинув 11 вересня під час виконання бойового завдання в Курській області.

Тарас Бурачок проживав із сім’єю в Тернополі, був призваний на військову службу 5 квітня цього року.

Поховали Героя у рідному селі.

У світлої пам’яті Тараса залишилися дружина, син, дочка, батьки, сестра. Співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять Герою!..

Майже рік вважався безвісти зниклим

18 вересня жителі Більцької громади віддали останню шану головному сержанту протитанкового взводу роти вогневої підтримки 3-го батальйону оперативного призначення військової частини**** (14 бригада оперативного призначення «Червона калина» Національної гвардії України) Богдану Романовичу МАЛЕНЬКОМУ (17.08.1967–05. 11. 2023).

До мобілізації світлої пам’яті Богдан працював у Тернопільському  національному медичному університету імені І. Горбачевського.

У день своєї загибелі Богдан Маленький виконував бойове завдання в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області.

Довший час воїн Богдан вважався зниклим безвісти, бо неможливо було здійснити евакуацію тіла загиблого через бойові дії. Тепер він назавжди повернувся до рідного села Чистилів… Перед останньою дорогою від рідного порога, доньки загиблого воїна Богдана тричі вклонилися своєму батькові, просячи благословення на добрий шлюб…

Щирі співчуття рідним, близьким та побратимам, розділяємо ваш біль та схиляємо голову в глибокій скорботі…

Був достойним воїном чоловіком, сином, батьком…

18 вересня жителі Кременецької громади навіки попрощалися із солдатом, інспектором прикордонної служби 3 категорії – номер обслуги першої групи переносних зенітно-ракетних комплексів першого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітно-ракетної застави третьої прикордонної комендатури швидкого реагування, військової частини А****, мешканцем Кременця Олегом Васильовичом ЛЯХОВИЧЕМ (4. 03. 1980 р. н.), який загинув 11 вересня під час виконання бойового завдання на Луганщині.

Він був справжнім патріотом, достойним воїном, чоловіком, сином, батьком… Поховали воїна на кладовищі с. Великі Млинівці.

Висловлюємо співчуття рідним, близьким та усім, хто знав Героя Олега.

Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!..

Війна забирає найкращих…, загинув у московській неволі

19 вересня жителі Чортківської громади віддали останню шану військовослужбовцю, командиру 2-го відділення 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади, уродженцю с. Пастуше Павлу Олеговичу ДМИТРАШУ (13. 04. 1996 р. н.).

Світлої пам’яті Павло закінчив навчально-науковий інститут мистецтв Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. Життя своє хлопець вирішив поєднати із прекрасним – музикою. Працював у німецькому цирку «Circus Krone» та Івано-Франківській обласній філармонії ім. Ірини Маланюк, а з 2021 р. став ударником гурту «Брати Станіслава». Але війна все змінила та змусила молодого хлопця стати воїном. Павла призвали на службу 7 червня 2023 року. Захисник зник безвісти 9 січня цього року під час виконання бойових завдань поблизу Новомихайлівки Покровського району, що на Донеччині. Згодом стало відомо, що Павло у полоні. Шанси на обмін є завжди, тож віра у повернення сина тільки зросла… Втім, не судилось. Молодий хлопець загинув у московській неволі, а бездиханне тіло вдалось ідентифікувати серед багатьох інших, що передали окупанти, лише тепер… Поховали Героя у родинному селі.

Співчуваємо рідним та близьким… Вічна пам’ять тобі, Воїне!..

Не витримало серце…

19 вересня жителі Чортківської громади провели в останню дорогу військовослужбовця, стрільця 1-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об’єктів), мешканця Чорткова Бориса Володимировича ВАСИЛЕВИЧА  (18. 07. 1970 р. н.), який помер 16 вересня під час служби на території одного із військових об’єктів Тернопільщини.

На початку повномасштабного вторгнення Борис повернувся з-за кордону та добровольцем 5 березня 2022 р. пішов на війну.

Упродовж двох років, як і сотні тисяч наших захисників та захисниць, відчув на собі всю біль і важкість жорстокої війни, що суттєво підірвало його здоров’я. Згодом Бориса перевели служити на Тернопільщину.

Співчуваємо дружині, дітям, рідним, близьким. Царство небесне і вічна пам’ять…

Герої не вмирають!