Дерева хочуть з нами говорити…

Природа завжди говорить, варто лише придивитися, прислухатися. І тоді можна почути як вітер розмовляє з деревами. З березами вони ведуть веселу бесіду, швидку, грайливу, а от з липами він звучить глибше, повільніше… А коли вітер торкається кошлатого гілля сосен, то можна почути шум моря, і таке відчуття, наче хвилі припливають, відпливають. Вітер танцює із соснами, пестить їх, а тоді наче заколисує, і вони разом творять свої пісні.

Верба – то закохана дівчина, якій вітер то заплітає, то розплітає коси, розчісує, цілує… І кожне дерево про щось говорить, і кожна квіточка, і кожна стеблинка. І насправді у природи багато слів, які хочуть стати віршами, безліч нот, які звучатимуть романсами… Дерева хочуть з нами говорити. Я люблю обіймати дерева, вони такі теплі. Притулюся, і стає добре на душі, спокійніше, веселіше.

Неля ДРИБОТІЙ