Правда життя: Чого вартує підтримка рідних

Мій тато тримає бджіл. Сьогодні я був у нього вдома, і він показував мені весь мед, який отримав з вуликів. Тато зняв кришку з 5-галонного відра повного меду, на якому лежали три маленькі бджілки, вони боролися за життя.

Крихітки були вкриті липким медом і тонули. Я запитав батька, чи можемо ми їм допомогти, він відповів, що впевнений – вони не виживуть. «Це жертви збору меду», – сумно момвив тато. Мені їх стало невимовно жаль, тож я знову запитав батька, чи можемо ми принаймні витягти їх і швидко вбити, адже саме він навчив мене позбавляти тварину (або комаху), яка мучиться, від страждань. Нарешті тато поступився і зачерпнув бджіл з відра. Він поклав їх у порожній контейнер з-під йогурту, який виставив на вулицю. Ми поклали комах у контейнері на лавку і залишили їх напризволяще.

Через деякий час тато покликав мене, щоб показати, що відбувається. Ці три бджілки були оточені всіма своїми сестрами (всі бджоли – самки), і вони чистили липких майже мертвих бджіл, допомагаючи їм зняти весь мед з їхніх тіл. Ми повернулися через деякий час, і в контейнері залишилася лише одна маленька бджілка. Її все ще доглядали сестри. Коли я вже збирався йти, ми перевірили востаннє, і всі три бджілки були достатньо очищені, щоб полетіти, а контейнер був порожній. Ці три маленькі крихітки вижили, тому що їх оточували рідні та друзі, які не відмовлялися від них, рідні та друзі, які не давали їм потонути у власній липкості і були готові допомагати, доки не буде звільнена остання бджілка. Бджолині сестри. Члени бджолиної команди. Ми всі могли б дечому повчитися у цих бджіл. Бджоли завжди добрі до своїх.