Повідомити новину

Поширити:

Орки похоронили його. Офіційно. На його 47-ліття. 22 серпня увесь день на своїх «зливних бачках» хвалилися, що  в районі Миколаївки Донецької області знищили командний пункт 103-ї бригади тероборони.

– Нічого, ми ще їм покажемо, як «покійнички» воюють! – обіцяє, усміхаючись офіцер «знищеного» підрозділу Андрій Русенко. – Зв…здіти вони – мастаки. А залишки їхньої збитої ракети віддамо до музею після війни.

На свободівця з Борщова з позивним «Оскар» рашисти давно вже оголосили справжнісіньке полювання.

– Якось мені навіть прислали скріни з перехоплення, де якийсь «каїн», очевидно – командир батареї, кричав на «собаля» – «пачєму нє зає@ашилі «Оскара» і «как єму тєпєрь атчітиватся пєрєд «штормом»? Наше КСП, пригадую, тоді добряче помогло залити їм сала за шкуру, тому й бісилися. Але через кілька днів прибули наші «М777» і в пекло відправили і «каїна», і «соболя».

На війні говорити довго ніколи. Тому просимо капітана Андрія Русенка завершити речення, коли видасться вільна мить. А ще, від усієї Тернопільщини, здоровими з днем народження й щиро зичимо перемоги! 

День народження на «нулі»…

це тротил, ВОГи, пластит, гранати та всілякі військові цяцьки в подарунок. І – шоколад, який дуже люблю.

Ніколи не забуду…

…одного зі своїх перших бойових завдань у складі підрозділу. Бої під Білогорівкою. Ми зайняли рубіж  вздовж південного берега річки Сіверський Донець. На протилежному березі – противник. Веде постійний щільний ураганний вогонь по нас. З усіх видів артилерійського озброєння, яке тільки має в наявності. Міномети, САУ, ствольна артилерія, «Урагани», «Гради», авіація, «вертушки». Постійно працює їхня аеророзвідка. Будь-які найменші зміни в ландшафті – орки одразу накривають вогнем. Боєприпасів не шкодують. Голови підняти нам не дають. І в таких умовах ми примудрилися вести ефективне спостереження. Закопавшись у землю, чітко виявляли ворожі точки артилерії. Дані передавали вищому командуванню і не було більшої радості, як бачити, що за нашими даними оперативно відпрацьовували. Влучили, підірвали бк, знищили техніку…

Нема на війні ліпшого видовища… 

…як те, коли палає ворожа техніки! У тому бою ми працювали на драйві. Ще не усвідомлювали достоту, які величезні сили нас атакують. Просто виконували свою роботу відповідно до поставлених командуванням завдань. Робили все, щоб не допустити противника на інший берег Сіверського Дінця. Розуміли, що це загрожує оточенням наших підрозділів, які тоді завзято боронили Лисичанськ і Сєвєродонецьк.

Перші втрати…

…понесли буквально через 10 днів, як заїхали в зону бойових дій. Під час ракетного удару по Білогорівці. Ворожа авіація на приміщення школи скинула ФАБ-500 – це надзвичайно потужна бомба. У підвалі навчального закладу тоді перебували цивільні та понад десяток наших бійців. Врятуватися вдалося кільком людям. Вони вибігли з полум’я. Решта – згоріли живцем.

Запам’яталися…

…хлопчаки, котрі посеред міста, що постійно обстрілюють москалі, організували свій, український, блокпост. Зупиняють нас з побратимами, питають, чим допомогти, вболівають. В такі хвилини особливо чітко розумієш, чому ти тут і чому так важливо очистити Україну від того рашистського сміття. Зараз у наших руках не тільки зброя, у наших руках – майбутнє цих дітей.

Героїзм

…щодня чинив наш зв’язківець, який передавав дані корегування. На зв’язок він мав можливість виходити лише на кілька хвилин на годину. Вибирав точку зв’язку і передавав нам координати ворога. Майданчик той, звісно ж, окупанти одразу накривали нищівним вогнем. Але це його не зупиняло. Він знову й знову, ризикуючи життям, виходив на зв’язок у визначений час. І ось якось на наш командний пункт приїхав один із офіцерів. Він вирішив подякувати зв’язківцю за такі точні й оперативні дані. Вийшов в ефір, але…російською. На жаль, значна частина офіцерів вищого командування досі спілкуються мовою окупанта, хоча знають українську. Так ось, він по рації взявся викликати нашого зв’язківця, хвалити його в ефірі. У відповідь – тиша, а за мить  – командир загону, до якого належить той хлопець, по іншому каналу зв’язку доповідає нам на пункт, що «рацію зламано», «потрібно змінювати ключі, позивні», «переходимо на запасний канал зв’язку», тому що «на зв’язок виходив якийсь москаль і говорив дуже дивні речі». Усі, хто чув ту доповідь, – голосно зареготали. Офіцер – побілів. Зрештою, того й варто було очікувати, бо що мав подумати зв’язківець, який постійно перебуває під ворожим обстрілом, коли до нього невідомий голос по рації звертається російською? Тільки те, що ворожа розвідка засікла його й тримає під прицілом…

Мова має значення…

…і велике. Слова – також зброя. І противник це добре розуміє та успішно використовує, дезінформуючи нас через російські канали зв’язку. Проте російська – і слабкий бік орків. Ми знаємо її та навчилися вже добре відсіювати зерно від полови. На відміну від них. Українська для окупантів – іноземна, і то дуже важка іноземна. Та якось під час штурму Лиману вони вирішили переграти нас. Зв’язківці між собою спілкувалися тувинською мовою, а команди передавали – російською. Тувинської ми, звичайно ж, не розуміли, і це зіграло їм на руку…

Захід допомагає…

…дуже повільно. Ми просто із ним живемо в різних системах координат. І те, що нам здається повільно, для них –  швидко. Позитивні зміни щодо надання підтримки Україні, звісно, є, і вони відбуваються у правильному для нас напрямку, але дуже низькими темпами й малою кількістю. Треба більше високоточної зброї, щоб швидше перемогти.

Другим Ізраїлем Україна…

…не стане. Ми вже довели всьому світові, що можемо та вміємо. А жити постійно поруч з таким сусідом, як московія, просто не зможемо. Саме тому ця війна має йти до повного розвалу московської імперії.

Помилка 1991-го…

…відсутність люстрації. Україну потрібно було визнати правонаступницею УНР, а період існування у складі СРСР – окупацією.

День Незалежності України…

…ще не настав. Про незалежність ми впевнено зможемо говорити лише після нашої цілковитої перемоги в цій війні. Бо доки існує імперська росія, доти наша незалежність не є доконаним фактом. Зараз Україна продовжує боротися за свою незалежність. І на сьогодні ця боротьба не є справою тільки окремої групи націоналістів, а – цілої нації.

Остерігатися варто…

…підлості від пуйла. Будь-якої. У москалів нема гальм, совісті, честі, гуманності. Готовим варто бути до всього. Бо, якщо у військовому плані росія себе майже вичерпала і не здатна захопити важливий населений пункт, то ще може завдати нам неприємностей на дипломатичному чи інформаційному фронтах. Допускаю також здійснення таких підлих провокацій, як в Оленівці, та продовження ядерного терору. Обстрілюючи Енергодар та об’єкти Запорізької АЕС, московські мавпи з ядерною гранатою шантажують увесь світ.

Цієї війни могло б не бути…

…тільки в тому випадку, якби московія була перенесена десь на Марс. Те, що ми колись з ними воюватимемо, зрозумів ще з часу першої чеченської війни. Погано, що цього не зрозуміли більшість наших державних діячів. Вони жили якимись ілюзіями, замість того, щоб вибудовувати правильну національну політику, через що ми й платимо зараз таку високу ціну.

Коли переможемо, я…

…повернуся до цивільного життя і спільно з усіма відбудовуватиму Україну. Своє покликання вбачаю і в тім, щоб знаннями і досвідом докластися до розбудови ЗСУ та підвищення їх боєздатності. Тому що в сучасному світі саме міцна армія є запорукою побудови незалежної і міцної держави.

У військових не заведено

…прощатися. Кажемо завжди: «Не прощаємось. До зв’язку!»