«Ковідні» справи: учителі програють у судах

Короновірус нікуди не подівся, і рано чи пізно слід очікувати нової хвилі. Втім вірусологи припускають, що його можуть знищити інфекції війни. Як мовиться, тікав від диму, та впав у вогонь. Дай Боже, щоб нас оминули лиха з тими клятими хворобами, бо вдосталь біди від війни.

Шлейф від ковідних негараздів досі в’ється – учителі через суди продовжують відстоювати своє право на працю, бо були відсторонені через відсутність вакцинації. Чим завершуються такі судові процеси?

Недавно колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу Навчально-виховного комплексу «Кременецька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №5 – дошкільний навчальний заклад» Кременецької міської ради на рішення Кременецького райсуду від 10 січня 2022 року та додаткове рішення від 24 січня 2022 року щодо визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вчителя навчально-виховного комплексу Ігоря Б.

Як повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду, Ігор Б. 32 роки пропрацював у цій школі вчителем музичного мистецтва та музичним керівником. Однак 8 листопада 2021 року наказом директора через відсутність щеплення від COVID-19 його було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати. Вважаючи цей наказ незаконним, а відсторонення – порушенням конституційного права на працю, вчитель звернувся до суду.

У позовній заяві відмову від вакцинації пояснив відсутністю законних підтверджень безпечності протиковідних вакцин та порушенням процедур відсторонення від роботи, оскільки подання про відсторонення має робити посадова особа державної санітарно-епідеміологічної служби.

Рішенням Кременецького райсуду позов задоволено – наказ директора НВК скасовано, Ігоря Б. допущено до роботи. У користь позивача стягнуто 26 тис. 423 грн середнього заробітку за час відсторонення від роботи (без відрахування податку та обов’язкових платежів і зборів). Додатковим рішенням суду з навчального закладу у його користь стягнуто 5 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу.

У навчальному закладі не погодилися із рішенням й подали апеляційну скаргу.

Апеляційний суд вказав, що держава, встановивши заборону працювати особам, які не мають профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, реалізувала свій обов’язок забезпечення безпеки життя і здоров’я всіх працівників закладу освіти, а також учнів та їх батьків, у тому числі і самого невакцинованого вчителя.

З цього приводу Європейський суд з прав людини у справі «Соломахін проти України» зробив правовий висновок про те, що втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров’я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні.

Аналогічна позиція і Верховного Суду: вимога про обов’язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров’я, а також здоров’я заінтересованих осіб, є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об’єктивні підстави, та є виправданим.

Окрім того, Верховний Суд у своїй постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 зазначив, що, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров’я і безпеки людини (ст. 3 Конституції України) над правом на освіту (ст. 53). Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров’я його громадян.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач як працівник дошкільного закладу освіти зобов’язаний вакцинуватися. Водночас у судовому засіданні Ігор Б. не надав доказів щодо протипоказань проведення профілактичного щеплення, лише пояснив, що за рік до відсторонення перехворів на COVID-19.

Також безпідставним визнано доводи Ігоря Б. про те, що інформація щодо вакцинування проти COVID-19 є медичною таємницею, і роботодавець не мав права вимагати довідку про це.

Відповідно до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» таємницею є інформація про стан свого здоров’я людини, її діагноз, результати медичного обстеження тощо. Однак відомості щодо вакцинації не внесено до цього переліку.

 З урахуванням наведеного, апеляційну скаргу задоволено та визнано законним наказ директор НВК про відсторонення Ігоря Б. на час відсутності щеплення від СOVID-19.

Ольга КУШНЕРИК