Іду до тебе я, Тарасе

Минулої неділі у селі Настасів Тернопільського району урочисто відкрили оновлений пам’ятник Великому Кобзареві
і просвітницький центр імені Ярослава Павуляка       
Захід приурочений 155-ій річниці перепоховання Тараса Шевченка. У присутності численного зібрання архієпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Василій Семенюк освятив відреставрований пам’ятник і благословив на добрі справи новостворений просвітницький центр. Отець-доктор Михайло Пастух розповів про роль Тараса Шевченка у житті українського народу й висвітлив релігійні мотиви його творчості.
До речі, це вже друга така знакова подія у Настасові. У 2012 році владика Василій освятив Духовний центр Матері Божої, що тоді спричинило велике піднесення серед вірних Настасова й навколишніх сіл.
Увага ієрархів Церкви до згаданого села є також визнанням праці у Христовому винограднику керівників нашої компанії. Тож цілком природно, що владика Василій висловив подяку Іванові Чайківському за розбудову Марійського духовного центру у Зарваниці, а Андрія Барана привітав із ювілеєм.
Витоки теперішньої урочистої події беруть свій початок у 1969 році, коли молодий студент Львівського училища прикладного мистецтва імені І.Труша, уродженець Настасова Ярослав Павуляк і його ровесники-однодумці наперекір владі встановили у селі пам’ятник Тарасові Шевченку. Він зазнавав гонінь і репресій, але не скорився.
І дуже знаково, що представники нинішнього покоління настасівчан, передусім керівник «Агропродсервісу» Іван Чайківський, громадські діячі Михайло Гомівка і Дарія Блащак, сільський голова Микола Злонкевич, знаний український художник Іван Галашин та багато інших, зорганізували таку величаву подію з пошанування героїчного вчинку своїх земляків – Ярослава Павуляка і його побратимів, а також присвячену пам’яті Тараса Шевченка. Вона закарбувалася своєю емоційністю, глибиною змісту та патріотизмом і, по суті, об’єднала всю настасівську громаду.
Під час урочин до присутніх зі словами вдячності звернулася дружина світлої пам’яті Ярослава – пані Олеся, уже згадуваний Іван Галашин, представники влади й громади, яка при цьому належно поцінувала внесок Івана Чайківського у відновлення пам’ятника, створення архітектурної композиції навколо нього і облаштування Настасова.
У житті не буває нічого випадкового. Тільки вдумайтеся: Тарас Шевченко помер у 47-літньому віці, а цьогоріч минає 47 років, як цей пам’ятник постав у Настасові саме у день народження Ярослава.
Фіналом зворушливого свята стала пісня «Іду до тебе я, Тарасе», багатоголосе виконання Шевченкового «Заповіту» та Гімну України.
Після покладання квітів до підніжжя пам’ятника Великому Кобзареві й на могилу Ярослава Павуляка вишиванкове море настасівчан ще довго не розходилось. Усі перебували під враженням неповторного дійства, робили фото на згадку і слухали мелодії у виконанні духового оркестру.
Словом, освячене владикою сакральне місце у Настасові стає своєрідним центром історичної пам’яті та просвітництва, яке гуртуватиме і будитиме національну свідомість нинішнього і майбутніх поколінь.
Андрій ДНІСТРЯНЕЦЬ