Захоплення: жоржини пані Галини

Галина Попович з Скоморохів Бучацького району вирощує понад 400 сортів жоржин на десяти сотках біля хати. Ці квіти милують око різнобарв’ям кольорів і односельців,  і гостей від липня до перших морозів. Особливо гарно горять вони райдугою кольорів в осінні дні…
Як не пригадати рядки з вірша Ганни Костів-Гуски з Борщова, що став піснею: «Вогонь жоржиновий погас цієї ночі. Не виставляю напоказ жалі жіночі. Вогонь жоржиновий палав – аж до Покрови! О, як мене ти цілував, і очі, й брови…»?
– Жоржини, хоч і починають цвісти з середини літа, більше вважаються осінніми квітами, – каже пані Галина Попович. – У мене їх так багато, що безкоштовно роздаю букети і на 1 вересня дітям до школи, і на День учителя, і для інших потреб. Для мене важливо, щоб люди милувалися цими, можна сказати, українськими народними квітами. Адже їх вирощували наші і мами, і бабусі, і прабабусі. Щоправда, тепер вирощують більше сортів – із США, Канади, Англії, і  Франції, Литви…
– Де купуєте нові сорти? Чи продаєте посадковий матеріал? – Сьогодні найактивніше спілкування відбувається через соціальні мережі, в Інтернеті усе можна купити та продати, були б гроші та бажання поповнювати колекцію. Я корінці і продаю, і роздаю. Коштують вони від 10 гривень за бульбу чи кілька бульб, це – недорогі квіти. Але особливо рідкісні сорти купую за 100 і більше гривень.
– Мама  все життя пропрацювала в колгоспі бухгалтером, – розповідає одна з дочок пані Галини, Наталя Сапсай, – уже на пенсії, але досі всі її знають  як Галину-бухгалтерку. В 32 роки залишилась вдовою з двома дітьми, доводилося багато працювати, щоб поставити дочок  на ноги, дати освіту. Мама дуже працьовита. А квіти вона любила завжди. А ще сад і книги. Пригадую, тільки настане весна,  мама з району чи області вже якісь саджанці везе. Коли вийшла на пенсію, то кількість квітів щороку тільки збільшує, вирощує різні – і іриси, і гладіолуси, і лілії, але  жоржини – то її захоплення. Мама всі назви цих квітів пам’ятає – “Балтика”, “Аріка ” “Меджик Момент”, “Кенді Сентеніал”, “Мінгус Алекс”… І це при тому, що  сортів – понад 400. Вона  годинами може про них розповідати.
Поступово на нашому городі жоржини витіснили навіть найтрадиційнішу культуру в селі – картоплю. Хоча наробитися біля цих  квітів потрібно багато. Але є й віддача – з липня по жовтень,  коли жоржини  цвітуть, то така краса, якою   можна годинами милуватися, багато хто  навіть на екскурсію напрошується. Зі школи діти класами приходять.
Жоржини Галина Степанівна вирощує понад 10 років. За цей час вивчила чимало секретів цих квітів, спілкуючись з такими ж квітникарями, як сама. Радо ділиться знаннями з іншими. Для зберігання бульб має спеціально збудований підвал. Уже почала викопувати рослини, просушувати. Після цього складає їх у пластмасові ящики, попередньо розмістивши у них целофанові мішки з отворами, щоб туди потрапляло повітря. Їх навесні зав’язує, щоб рослини проростали. І тоді висаджує у грунт. Також практикує пересипати бульби тирсою.
Пані Галина поділилася головним секретом  вирощування жоржин:
– Будь-яку роботу треба любити та вкладати в неї душу. А квіти – як люди, до них з любов’ю – і вони віддячать сповна різнобарв’ям кольорів…
Галина ВАНДЗЕЛЯК