Унікальність назв сіл Тернопільщини: Повиї, Голибіси, Ригайлиха, Свинюхи…

Якось напередодні новітньої російсько-української війни зателефонував мені колега з Києва і став випитувати, де то на Тернопільщині є таке село Путінци, бо він десь таке вичитав, на що запевнив його, що такої назви села у нас нема і ніколи не було (ще тут Путіна бракувало). Аж за годину здогадався, що мова, мабуть, про невдалий переклад російською назву села Шляхтинці.
Коли у 1990 році в Тернополі святкували черговий День Перемоги, до міста з’їхалися делегації з усього Радянського Союзу. Серед різношерстих представників інших національностей вирізнявся Джохар Дудаєв, на той час генерал авіації і командир 326 Тернопільської дивізії важких бомбардувальників 46 повітряної армії стратегічного призначення, яка базувалася у місті Тарту Естонської РСР. Він тоді до Тернополя прилетів військовим літаком. Після щирих вгощань та співу українських пісень Джохар Дудаєв  так і залишив літака в Тернополі, мабуть, після гучних розваг забув про нього. Тоді тернопільський партійний бомонд так розчулився, що навіть виникла ідея назвати вулицю у Тернополі ім’ям Дудаєва (куди там Львову з вулицею його імені аж у 1996 році). Йшлося, щоб не тільки вулицю назвати, а й якесь село, наприклад, перейменувати Дунаїв Кременецького району на Дудаїв. Хлопці-партійці ще не таке могли утнути, але коли хміль вийшов з голови, усе залишилося, як було.
Однак, якщо щиро, назви тернопільських сіл – гарні й чудові без будь-яких перекладів і перейменувань. Нині зупинимося на назвах населених пунктів, які зазнали у радянський період перейменувань, і тих, котрі не зустрічаються на жодній із сучасних карт.
Перейменовували, бо назви асоціювалися з релігійною тематикою
Ну дуже різали вуха комуністичним атеїстам населені пункти, назви яких асоціювалися з релігійною тематикою, тому с. Ангелівку Заліщицького району перейменували у Весняне, а Ангелівку Тернопільського – на Пігарєве (1985–1991, на честь військовика, Героя Радянського Союзу Миколи Пігарьова), с. Божиків на Бережанщині перейменували у 1964 р. на Привітне, село Трійця на Борщівщині – на Зоряне (1964–1990), Новосілку Єпископську того ж району – на Збручанське, село Монастирок, також на Борщівщині, у 1964–1991 рр. називали Міжгір’ям, а с. Різдвяни на Теребовлянщині отримало назву Світанок (1965–1991). Не знаю, яким чудом оминуло перейменування село Рай на Бережанщині. Населений пункт Юридика на Кременеччині, заснований як монастирське село, зник із карти у 1960-х, його приєднали як вулицю до Почаєва. Якщо цим населеним пунктам повернули колишні назви, то Сільце Божиківське Бережанського району, яке перейменували у 1961 році, так і залишилося Квітковим.
Перейменовували, щоб закріпити радянську ідеологію
Звичайно, деякі села перейменовували, щоб закріпити радянську ідеологію. Наприклад, село Дзвинячка на Борщівщині перейменували на Комунарівку (1964–1990), Молохів Мечищівський  Бережанського району – на Червоне, Гадинківці Гусятинського району – на Комсомольське (1964–1991), Пізнанка того ж району від часів встановлення радянської влади до 1960-х рр. називалася Пізнанка Комісарська, Голігради на Заліщанщині у 1964–1990 рр. мали назву Червоногради, у 1964 р. Заруддя Збаразького району перейменували на Травневе (назву населеному пункту так і не відновили, бо в районі є ще одне село Заруддя). Бзовиця Зборівського у 1964–1990 рр. називалася Комунарівка, Бліх того ж району перейменували на Буданівку (1953–1991), село Мшанець, також Зборівського району, у 1975–1900 називалося Переможне, Слобідка Козівського району була перейменована на Славне (1962–1992), село Баранів Монастириського району перейменували у 1964 р. на Гранітне, село Кобиловолоки Теребовлянського у 1964– 1990 рр. називалося Жотневе, Великим Млинівцям на Кременеччині лише нещодавно повернули назву (від 1962 р. воно називалося Радянське), Гниловоди Теребовлянського 1964 р. перейменували на Гвардійське, села Нова і Стара Могильниці того ж району об’єднали в один населений пункт і в 1964–1991 рр. він називався Трудове. Вербів Підгаєцького району у 1964–1992 рр. носив назву Першотравневе, село Зелене Теребовлянського району стало у 1963 р. селищем Дружба (нині смт), село Босири Чортківського району у 1964–1993 рр. називалося Вересневе, а село Чернелів-Мазовецький вже перейменовано тричі: спочатку, у 1946 р., на Жуково (на честь маршала Георгія Жукова, штаб якого базувався у селі), у 1957 р. – на Жовтневе і тепер – на Соборне.
У деяких селах жителі не протестували проти перейменувань
Так, у 1946 р. село Дрищів на Бережанщині перейменували на Надрічне, село Повия (Повиї) на Бучаччині у вересні 1958 року перейменували на Набережне, Голибіси Шумського району у радянський час перейменували на Мирове, село Гнидава Зборівського району у 1964 р. стало Піщаним, село Цигани Борщівського району у 1945–1991 рр. називалося Рудка, Тудорів на Гусятинщині у 1946–2002 рр. називалося Федорівка, Виноградне на Заліщанщині до 1964 року називалося Костільники, село Цапівці того ж району району у 1965 р. перейменували на Поділля, село Цецова Зборівського району у 1964 р. перейменували на Калинівку, Дрищів Монастирського району від 1947 р. став Підлісним, Цицори Козівського також планували перейменувати, але назву так і залишили, село Свинюхи на Кременеччині у 1946 р. перейменували на Очеретне, а Татаринці Лановецького району перейменовували двічі: у 1955–1962 рр. воно називалося Веселівка, а в 1962–1991 рр. – Вишневим. Село Теляче Підгаєцького району перейменували у 1964 р. на Мирне, на Монастирищині  село Лядське у 1963–1991 рр. називалося Червоне, Низьколизи у 1964–1992 рр. називалося Барвінкове, Бертники у 1977–1992 рр. – Лісове, а село Вадова у 1967 р. перейменували на Світле, село Шкіндерівка Підгаєцького району у 1977 р. – на Сонячне, а село Ригайлиха того ж району у 1964 р. – на Степове, у Тернопільському районі – село Чортория у 1964 р. стала Миролюбівкою, село Янівку у 1940 рр. більшовики перейменували на Іванівку, а в 1962 р. на Підгородне, село Шляхтинці у 1947–1991 рр. називалося Гніздичка (Гніздечне), а с. Товстобаби Монастириського району назване так за легендою тому, що сто жінок із села відлюпцювали татарське військо, тому татари його називали Злі Товстобаби. У 1965 році цей населений пункт перейменували на Високе.
Є на Тернопільщині Кременецького району унікальне село Крижі, утворене з 24 хуторів, а село Гори-Стрийовецькі на Збражчині – з корчмів–хуторів: Біла Корчма, Чорна Корчма, Зелена Корчма, Червона Корчма і хутора Гуляйполе.
Як би села не називалися, вони у нас всі унікальні, зі своїми жителями, які своєю працею творять історію кожного населеного пункту, історію незалежної України. І головне, щоб у них люди були здорові, багаті та щасливі.
Віктор Карпович