Спадщина: у Гермаківці пом’янули Колянківського

 
Серед численних українців, котрих вітри бурхливої  історії посеред ХХ століття занесли далеко від рідної землі, але вони повертаються в Україну блискавицями людської пам’яті, – Микола Спиридонович Колянківський…
Він раптово відійшов в засвіти внаслідок сердечного приступу 28 жовтня 1985 року. За тамтешньою традицією, його тіло було кремовано. Частина праху залишилася на території його канадського дітища, де він проживав з дружиною Ольгою, а частину (згідно з його заповітом) перевезено пізньої осені того ж 1985 року в Гермаківку, до могили матері…
«19.06.1912 – 25.10.1985. Богослов-журналіст, основник музею в Канаді»… Так гласить скромненька меморіальна табличка на пам’ятному хресті над могилою, в якій навіки спочили Антоніна і Марія Колянківські – мати й донька, мати і сестра Миколи Колянківського.  Якщо в Панівцях (де він народився, де похований батько, Спиридон Колянківський, шанований у свій час місцевий учитель)  про нашого краянина знає чи не кожен учень (у місцевій школі є навіть кімната-музей), то в Гермаківці…
Відшукати серед старих могил на сільському цвинтарі місце вічного спочинку Колянківських самотужки виявилося непросто. Допомогла одна із довгожительок-гермаківчанок Марія Маковська, яка донині дбайливо доглядає за невеличким обійстям і низенькою хатиною,  де промайнуло нелегке дитинство нашого відомого земляка. Колись вони були добрими сусідами з Колянківськими. З дочкою Ольгою доглядають і за могилою…
«Там мають бути такі високі туї, коло тої могили»,- каже моя старенька співбесідниця…
І ось вони! Ось той хрест, табличка двома мовами – англійською і українською…
«Його привезли з Канади в отакій-о пачечці, – розводить руки, пробуючи намалювати в моїй уяві ту урну вуйна Марія. – Він казав, щоби частину праху перевезли в Україну, що тіло його в Канаді, а серце – в Україні має бути, коло мами… Туди приїжджали якісь священики зі Львова і тут закопали урну».
Більше про Миколу Колянківського – у другому випуску «Літопису Борщівщини» (1993 рік), непересічному виданні борщівських краєзнавців. Публікації відомого тернопільського мистецтвознавця Ігоря Дуди, очільника обласного художнього музею, майже чверть віку… Це, очевидно, найповніша в Україні інформація про українця, саможертовна праця якого гідна продовження в нових поколіннях, його варто осмислювати й нині, у нього є чому повчитися…
Тож ініціатор ідеї вшанування Миколи Колянківського в своїй рідній Гермаківці Степан Костюк, директор Тернопільського обласного краєзнавчого музею, запропонував провести такий захід у школі. Директор школи Анатолій Петрович Дзик люб’язно погодився, запросив долучитися до Уроку шани духовних наставників села – отця Володимира Стефанка (УПЦ КП) та отця Любомира Рославського (УГКЦ). І ми вирушили на цвинтар… Спільна молитва, перша за 32 роки така панахида, квіти і лампадка до підніжжя хреста між двох вічнозелених туй… А відтак – до школи… Тут, в одному  із класів, відбувся незвичний для гермаківчан середнього та старшого шкільного віку, Урок шани про земляка, якого доля закинула далеко за межі отчого краю, але серце своє лишив Україні… Там, серед діаспори в Канаді, він уславив Україну своєю жертовною працею, створивши Мистецьку галерею в місті Ніагара-Фаллс на берегах всесвітньовідомого Ніагарського водоспаду, видавав і редагував український журнал «Ми і світ», популяризуючи в ньому культурно-мистецьку Україну – і цього достатньо, щоб його пам’ятати, учитися в нього любові до Батьківщини.
Про подвижницьку долю земляка-журналіста, письменника, мецената, колекціонера цікаво розповідали, демонструючи численні фотоілюстрації, друковані видання із музейних фондів, Степан Костюк та Михайло Сохацький, директор Борщівського обласного краєзнавчого музею, коротеньким спогадом поділилася Марія Маковська, автор цих рядків висловив сподівання, що в недалекому завтра у школі буде створено спільними зусиллями допитливих школярів та небайдужої до своєї історії громадськості села кімнату-музей. Початком цієї доброї справи послужать подаровані школі поважними земляками-краєзнавцями Степаном Костюком та Михайлом Сохацьким копії й оригінали  друкованих матеріалів про Миколу Колянківського зі схронів Тернопільського та Борщівського краєзнавчих музеїв.

Степан ТАТАРСЬКИЙ

член НСЖУ

Світлини автора.