Корупцію неможливо подолати незаконними методами

Багато понтів та піару, але мало роботи і результату. На жаль, факти вказують, що Національне антикорупційне бюро України не бореться з корупцією, а під виглядом цієї боротьби виступає інструментом зміни влади та шантажу, або зради нашої незалежності.

Я в жодному разі не маю наміру занапастити чи безпідставно критикувати роботу новоствореного органу, але ігнорування зауважень на помилки та системне повторення порушень свідчить про небажання НАБУ належно, законно та професійно виконувати покладені державою обов’язки та виправдати сподівання народу.

Нині встановлено наступні порушення в оперативній діяльності НАБУ та його керівництва:

  1. На роботу негласних слідчих (агентів) прийняті люди без відкритого конкурсу, всупереч Закону України про НАБУ. Так, погоджуюся, відкритий конкурс для тих, хто має працювати під прикриттям, є нонсенсом, але ж ініціатива відкритості всіх конкурсів і для всіх спецслужб надійшла саме від Єгора Соболєва, який позиціонує себе борцем з корупцією. Може хтось забув, але саме я, захищаючи конкурсні умови закритості для спецпризначенців СБУ, заявляв про недолугість такого рішення. Потрібно визнавати помилки і виправляти закон, але незаконно призначений слідчий НАБУ є поза законом. Такою ж суд визнає і всю його діяльність та зібрану ним інформацію.
  2. Керівник НАБУ на власний розсуд, без рішення суду, видав накази стосовно прослуховування більше 100 телефонних номерів, що суперечить закону про діяльність НАБУ та оперативну роботу. Відповідно до Кримінального кодексу, всю інформацію, зібрану всупереч закону, суд не братиме до уваги як доказ.
  3. НАБУ, всупереч закону, використовує неліцензовану, не зареєстровану в СБУ апаратуру для прослуховування. А тому інформація, зібрана такими засобами, буде визнана нікчемною та не служитиме доказами в суді. Пригадаймо історію зі скасуванням штрафів за перевищення швидкості на підставі фотофіксацій російськими приладами «Візир», не сертифікованими в Україні.
  4. Допуск до оперативних документів із грифом «Таємно» осіб, які прийняті на роботу всупереч закону про НАБУ і які не давали зобов’язань про нерозголошення таємниці та не мають допуску до секретних матеріалів, є вищою мірою непрофесійності чи навіть злочину.

І саме для того, аби прикрити порушення НАБу, замовні псевдоантикорупціонери вимагали призначення аудитора з працівників антикорупційних органів.  Смішно! Коли ж їм це не вдалося, то псевдоантикорупціонери почали затягувати час при обранні дійсно незалежного аудитора. Аудитор, щоб ви розуміли, виконує функцію контролю за діяльністю НАБу. Так само як фінінспектор перевіряє правильність сплати податків підприємством. Аудитор, по суті, не може бути лояльним до НАБу, він зобов’язаний виявляти й оголошувати порушення, а не приховувати їх. Але далеко не аудитор буде звільняти директора НАБУ. Висновки перевірок ще розглядатимуть на спеціальних комісіях, на комітетах Верховної Ради. Визначатимуть їх об’єктивність і професійність. А рішення буде приймати уповноважений орган.

А тепер узагальнення. Виходить, що НАБУ, як державний орган, за немалі кошти платників податків проводить свою незаконну оперативну діяльність із незаконного збору інформації, яка не може бути використана в судах як доказ проти (умовно будемо вважати) навіть злісних корупціонерів. І навіть якщо цей «злісний корупціонер» таки буде притягнутий до відповідальності, то не надовго. Оскільки він має право, ресурси і можливості звернутися до міжнародних судових органів (Європейського суду з прав людини зокрема), де від незаконно зібраних доказів не залишать каменя на камені. І тоді «злісного корупціонера» не тільки визнають незаконно засудженим, але й змусять державу Україну (саме з нашого бюджету, а не із зарплати НАБУ) виплатити йому моральну й матеріальну шкоду. Виникає логічне запитання, а для чого тоді збирати незаконні «докази»? Можна припустити… Або для «відбілювання» корупціонерів за великі гроші, посилаючись на «продажність» судів… Або для шантажу корупціонерів, політиків, підприємців, державних діячів та маніпуляцією ними з-за кордону (зі Сходу чи Заходу – не важливо)…  Або для свідомого знищення вітчизняної політичної та бізнесової еліти. А хто вже прийде на їх місце – не важко здогадатися…

І якщо уряд США буде виправдовувати це беззаконня НАБУ, то це логічно пояснює блокування самого конкурсу та призначення дійсно незалежного аудитора НАБУ громадськими псевдоантикорупціонерами, активістами, депутатами-єврооптимістами, що виживають за американські гроші, тобто гранти (в тому числі й від фонду «Відродження», фундатором якого є фінансовий мультимільярдер Сорос). Майже не сумніваюся, що всі докази, зібрані НАБУ проти українських посадовців, будуть використані не в українських судах і не на користь України, а скористаються ними спецслужби інших країн саме проти нас. Пригадайте справу Лазаренка у США та скільки повернули нам коштів, украдених в нашого народу?.. Згадайте і фабрикування корупційної справи проти Фірташа заради родовищ титану в Індії. Хоча цей титан, як стратегічна сировина, необхідний саме для українського ракетобудування, військової техніки й авіації. А тепер доплюсуйте сюди інтерес Сороса до української землі, енергетики, копалин (про що він заявляв 8 років тому) та заяви різних грантоїдів, депутатів-єврооптимістів і так званих реформаторів про повальну приватизацію і продаж землі. І якщо проаналізувати все це та надмірну лояльність закордонних «друзів» до директора Національного антикорупційного бюро України Артема Ситника, їх опіку над НАБУ, то все стає зрозумілим.

Але ще не можу не згадати «цирки» НАБУ із народним депутатом Бориславом Розенблатом. Мене не так цікавить його лобіювання законопроекту про легалізацію добування бурштину (у США та інших країнах сенаторам дозволено лобіювати закони), як три речі:

  1. Чому дотепер у питанні масового незаконного видобутку бурштину НАБУ зі своїми агентами (таємними і не дуже) не поставило крапку і не притягнуло до відповідальності тих, хто насправді покриває цей незаконний бізнес (бо Борислава Розенблата і Максима Полякова затримали, а бурштин і далі незаконно видобувають).
  2. Коли в Борислава Розенблата завершилася підписка про невиїзд і він офіційно попередив про виліт до дочки в Німеччину, то чому в НАБу йому не продовжили цю підписку про невиїзд, а чекали, коли той купить квиток, сяде у літак, а тоді зробили шоу із залученням журналістів, затримкою вильоту, обшуку Розенблата в салоні літака, наручниками тощо. 
До речі, Європейський суд з прав людини вже зареєстрував скаргу Борислава Розенблата на незаконні дії НАБУ.
  3. Такі дії НАБУ – це ознаки професійності чи телешоупіарності? Гадаю, правники і правоохоронці старшого гарту дадуть оцінку більш фахову, аніж я, але точно не на користь НАБУ.

Олег БАРНА,

народний депутат України

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*