За розповсюдження дитячої порнографії – 3 роки позбавлення волі

30-річний житель одного із сіл Теребовлянського району на Тернопільщині Ігор Ц. погрожував неповнолітній Н. розіслати односельцям її порнографічні фотографії, що зберігав у своєму мобільному телефоні.

Причиною переслідування стала відмова дівчини підтримувати з ним близькі стосунки. Це тривало майже рік.

12 серпня 2021 року під час приватного листування зі знайомим Ігор Ц. відправив йому через месенджер “Viber” декілька файлів із зображенням Н. При цьому обвинувачений усвідомлював, що чинить неправильно, оскільки в одному з повідомлень написав, що, напевно, це є кримінальною справою.

Вироком Теребовлянського районного суду від 21 листопада 2022 року Ігоря Ц. визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 301-1 КК України (умисне зберігання без мети збуту чи розповсюдження дитячої порнографії) та ч. 3 ст. 301-1 КК України (розповсюдження дитячої порнографії). За сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому, призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права на 3 роки займатися діяльністю, пов’язаною з навчанням, вихованням та проведенням дозвілля дітей. На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк терміном на 3 роки. 

Не погодившись із судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив цей вирок скасувати та, не застосовуючи до Ігоря Ц. статті 69, 75 КК України, призначити йому реальну міру покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права на 3 роки займатися діяльністю, пов’язаною з навчанням, вихованням та проведенням дозвілля дітей.

 У закритому судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, погодилась із висновком суду першої інстанції стосовно можливості застосувати до обвинуваченого Ігоря Ц. ст. 69 КК України і призначити йому покарання нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією цієї статті. Підставою для цього послугувала заява потерпілої та її законного представника про те, що обвинувачений відшкодував їм заподіяну злочином матеріальну та моральну шкоду, і вони не мають до нього претензій. На думку колегії суддів, це мало вагоме значення, оскільки істотно знизило ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину.

Крім того, як пом’якшуючу покарання обставину враховано посткримінальну поведінку Ігоря Ц. А саме те, що він вів законослухняний спосіб життя, не ухилявся від суду, його не притягували до будь-якої відповідальності. Також до суду надійшло звернення 113 жителів села, де зазначено, що обвинувачений брав активну участь у громадському та релігійному житті, добросовісний, ніколи не проявляв агресії. Зважаючи на наведене, застосування ст. 69 КК України та призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, відповідало цілям й загальним засадам призначеного покарання та ґрунтувалось на вимогах закону.

Разом із тим, колегія суддів визнала слушними доводи прокурора стосовно помилковості застосування положення ст. 75 КК України. Оскільки за ступенем тяжкості вчинені Ігорем Ц. кримінальні правопорушення належать до категорії тяжкого та особливо тяжкого злочинів, скоєних дорослим чоловіком стосовно дитини. Тому позитивні дані про особу Ігоря Ц., на які зіслався місцевий суд, жодним чином не довели, що в особистості обвинуваченого відбулись незворотні зміни, які фактично унеможливили вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів.

 Заслуговували на увагу і доводи прокурора про відсутність щирого каяття в обвинуваченого у скоєному, що засвідчило невідповідність висновку суду щодо негативної оцінки Ігорем Ц. своїх дій, прагнення стати на шлях виправлення та обіцянка в майбутньому не вчиняти правопорушення. Тим більше, що під час допиту в судовому засіданні потерпіла Н. сказала, що вона не пробачила обвинуваченого, незважаючи відшкодування ним шкоди і подану нею у зв’язку з цим заяву. Сукупність цих обставин засвідчило неправомірність призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.

З урахуванням наведеного, апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок Теребовлянського районного суду в частині призначеного Ігореві Ц. покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким визначено обвинуваченому покарання – три роки позбавлення волі з позбавленням права на три роки займатися діяльністю, пов’язаною з навчанням, вихованням та проведенням дозвілля дітей, повідомили у пресслужбі Тернопільського апеляційного суду.