Повідомити новину

Поширити:

Голодні шлунки… Вічно голодні живі шлунки, а ще – мізки, що вже запливли жиром. Але все одно голодні… Коли ж ви, нарешті, нажеретеся? Складається враження, що ці шлунки давно вже відверто насміхаються з усіх тернополян. Вони професійно навчилися обманювати, часто на чорне кажуть біле, а їхні ожирілі мізки мислять у вузькому і специфічному напрямку: де і як ще можна хапнути.
«Перший» з особливим цинізмом насміхається і над своїми 42-ма наближеними. Тернопільська місцева еліта вже давно продемонструвала всім, що є однією із найнижчих форм розумного життя, яка існує на рівні елементарних інстинктів – їсти і розмножуватися. Їй байдуже, як живе і за що виживає простий люд, як знищують парки і сквери. У них не вистачає сірої речовини, аби усвідомити, що тут житимуть їхні ж діти й онуки. Бути наближеним до влади і до «першого» та користуватися всіма пільгами – їхня зачаткова свідомість, як у хробаків.
А тим часом з кожним роком колись зелений і ошатний Тернопіль все більше сіріє. Там, де у вікна віттями заглядали дерева, де вітер заплутувався у листі, нині незворушно порядкує бетон. Здається, раніше й люди були добріші. Бо жили серед природи, а нині… Вже ніколи не повернути тисячі дерев, котрі забудовники, за погодженням місцевої влади, зрізали у скверах і парках. А після того, як на місці зеленої зони виростає багатоповерхівка, вести мову про насадження дерев та квітів уже немає жодного сенсу. Якщо й далі процес нищення зелених зон триватиме такими варварськими темпами, то за 20 років у Тернополі зникнуть усі парки і сквери. Що ми залишимо дітям? Куди вони будуть йти прогулятися з нашими онуками? У села? Якщо там до цього часу ліси, річки та ставки не приватизують… У чому я сумніваюся.
Дуже стали модними слова «для благоустрою», «все законно», «для блага»… Для блага кого? І законно для кого? Для влади – так: знайдуть потрібний абзац, шпарину, лазівку. А для звичайних тернополян… Хтось колись запитував їхню думку?
Громадські організації є малоактивними, а громаду, котра мала б об’єднувати мешканців, розділили за політичною ознакою. Громадські слухання, які інколи проводять у Тернополі, також є малоефективними. На них або ніхто не приходить, або туди запрошують «потрібних» людей, які лобіюють інтереси влади чи бізнесу. Часто ці інтереси поєднуються. Серед пересічних мешканців панує зневіра до влади, але люди знову йдуть на вибори, витягують з банки чергового павука, тобто голосують за того, хто потім їх грабує, п’є кров. Мазохізм, словом. Та й влада перестрахувалася, зробила так, що від людей і тут мало що залежить. Навіть якщо на дільницю прийде лише один виборець і проголосує, вибори як такі відбудуться. І черговий «начальник» сяде на керівне крісло. Ні, не для того, аби зробити наше життя легшим, а довкілля – прекраснішим. Керівне крісло породжує меркантильні інтереси.
Лише почав сходити сніг, як забудовники знову пожвавилися.  Хочуть забудувати скверик на майдані Перемоги. Там від колись багатого зеленню острівця залишилися кілька дерев та кущів. Наразі їх закривають від людей різними біг-бордами. А якоїсь ночі, не сумніваюся, вони впадуть «смертю хоробрих» заради закладу швидкого харчування McDonalds. Кажуть, це буде дуже по-європейськи. Можливо. Але, як на мене, люди більше (і давно) чекають на європейські зарплати, пенсії, медичні послуги… Ви вже забули?
Та повернімося до McDonalds. Йдеться про нього ще з 2012 року. Аби привабити інвестора, навіть витратили близько мільйона гривень для зміни транспортної розв’язки. Ліквідують і зелену зону. Звичайно, що таке для них зелена зона, порівняно з також «зеленими», але папірцями? І місце там справді непогане – людне: студенти економічного, педагогічного вишів не дадуть пустувати закладу. До речі, у США та Європі через шкідливість швидкої їжі закликають бойкотувати такі заклади, у США продажі фаст-фуду впали, а в Україні, навпаки, зростають. Шкода, що майдан Перемоги став черговою перемогою влади, забудовників і бабла над думкою місцевої громади.
А чому б не відновити скверик, не посадити гарні дерева, не облаштувати лавочки? Словом, зробити його зеленою оазою. Це було б гарне місце для пам’ятника гетьману України Іванові Мазепі, який, до речі, неодноразово перебував у нашому краї.
Зрештою, йдеться не лише про майдан Перемоги. Упродовж багатьох років у Тернополі знищено багато зелених зон, десятки гектарів лісопарків… Можна спрогнозувати, що наступне місце для забудови з’явиться  на «Східному» після знесення літака. І через кілька років діти запитуватимуть дорослих, а чому ви кажете «біля літака»? Адже його нема, а є будинок. Інформаційна кампанія із запудрювання мізків тернополян на цю тему вже триває.
Та що там парки і сквери! Подивіться на береги Тернопільського ставу – їх теж забудовують. А тепер, здається, з’явився і новий тренд, апробований на берегах нашої основної водної перлини. Почали забудовувати вже береги річки Серет. Поблизу джерела на провулку Цегельний розпочали зводити багатоповерхівку. Й дарма, що порушують норми Земельного і Водного кодексів України. Основне – зиск! Не для Тернополя, не для його громади. Адже так бракує коштів. Бо розбиті дороги, калюжі, бруд стали жахіттями сучасного Тернополя.
А їздити такими дорогами, ходити сплюндрованими парками, харчувати тернополян нездоровою їжею – це ненавидіти своїх дітей і онуків, не бажати їм щасливого майбутнього. І не тільки не бажати, а й робити все, аби його не було. Самі вирішуйте, як можна назвати таку владу…

Віктор КУЛИК