Церкви-«мандрівниці» нашого краю (продовження)

Газета «Свобода» за 7 червня 2017 р. у статті «І храми можуть подорожувати» вже писала про церкви-«мандрівниці» нашого краю.  Зважаючи, що стаття викликала значний інтерес серед читачів, ми доповнили її новими даними з переліком усіх відомих нам на території Тернопільщини храмів-«мандрівників».
Початок тексту читайте тут.
Часто сільські громади споруджували церкви з  дерев’яних колод, які купували на Прикарпатті, і, щоб не затрачати багато зусиль на перевезення, наші прадіди сплавляли їх Дністром. Зокрема, у с. Губин Бучацького району церкву Усікновення голови св. Івана Хрестителя збудували у 1849 р. з деревини, яку сплавляли з Карпат. На Монастирищині у селах Межигір’я та Тростянці саме з таких колод зведено храми Покрови Пресвятої Богородиці (1864 р., зведена без жодного цвяха) і Пресвятої Трійці (1911 р.). Цікаво, що у Тростянці у 1939 р. під час пожежі все село вщент вигоріло (168 дворів), а церкву вогняні язики оминули.
Без жодного цвяха, церкви – дворазова «мандрівниця» і «перевозили підводами майже 2 роки»
На Тернопільщині є понад 30 церков споруджених без жодного цвяха. Оскільки ця тема вартує окремої публікації подамо лише храми-мандрівники. У с. Бобрівники Монастириського району є церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього,  збудована у 1890 р. на місці старої. Її перевезли із с. Олешів, що на Івано-Франківщині. Особливістю будівлі є те, що церква складена без єдиного цвяха. Без жодного цвяха зведена з привізного матеріалу церква  Перенесення мощей святого Миколая і у с. Лазарівка (1669 р.) Монастириського району. У цій старій дерев’яній церкві двічі на рік відправляють Святу Літургію.
Цікаво, що у Лядському Монастириського району є дерев’яна  церква Успіння Пресвятої Богородиці збудована у 1781 році. За переказами старожила Василя Доміни, до 1908–1910 рр. вона розташовувалася на горі поблизу джерела, яке як вважали, мало чудодійну силу відновлювати зір. Але зважаючи на те, що старшим людям було важко підніматися на гору для відвідування літургій, громада вирішила перенести церкву у село і в 1912 р. її перебудували.
У селі Дубівка на Борщівщині є унікальна дерев’яна церква Преподобного Симеона Стовпника, котру в 1905 р. привезли із села Цигани, нині теж Борщівського району. Цікаво, що цей храм мандрував двічі, оскільки у с. Цигани, за переказами, він був перевезений зі Скали-Подільської.
У с. Гуштин Борщівського району дерев’яний храм Різдва Пресвятої Богородиці із Закарпаття перевозили підводами майже два роки. Складали церкву сільські майстри. У 1934 р. її освятили. Нині у селі є також нова мурована церква споруджена у 2014 році.
І на Волині храми подорожували
У кількох селах Збаразького району також є церкви-мандрівниці. У с. Бутин церкву Св. Архістратига Михаїла (17 ст., дерев’яна), за місцевими переказами, перевезли сюди козаки. У с. Киданці є церква Св. Димитрія (дерев’яна, збудована у 16 ст., привезена в середині 17 ст. з Волині; відбудована 1870 р.). У новому храмі села зберігається Євангеліє 1647 року, яке привезли сюди разом зі старою церквою. У селі Малі Вікнини встановлено пам’ятний хрест на місці дерев’яної каплиці, яку перенесли у село Великі Вікнини. У с. Мишківці є церква Різдва Пресвятої Богородиці (1905 р., дерев’яна; придбана і перевезена із с. Залісці).
У с. Новий Кокорів на Кременеччині у 1732 році  була побудована церква  з дзвіницею. Під час Першої світової війни, у 1914 році,  її розібрали для спорудження окопів.
У 1760 році у Юськівцях на Лановеччині звели дерев’яний храм Вознесіння Господнього, який прихожани купили у Кременці, де його збудували у 1620 році. У Синівцях того ж району є дерев’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці (1869 р.), яку перевезли із с. Мізюринці, нині Шумського району і спорудили на місці старої церкви.
Мандрівний храм розташований посеред ставу та церкви в інших місцевостях краю
У Тернопільському районі у с. Йосипівка є церква Святих Верховних апостолів Петра і Павла (1910 р., дерев’яна, привезли із с. Домаморич, розташована на острівці посеред ставу) У с. Костянтинівка цього району є церква Пресвятої Трійці (перевезена у 1921 р. із с. Малий Ходачків). Нині у селі діє нова мурована церква, збудована у 1991 році. У Підгородному була церква Різдва Пресвятої Богородиці (1908 р., споруджена з матеріалу розібраної дерев’яної церкви с. Петриків; у 1995 році після побудови нового храму розібрана).
На Бережанщині, у Жукові, 1803-го постала дерев’яна церква Івана Богослова, яку перевезли із Нараєва. Нині в Жукові діє мурована церква Св. Апостола Івана Богослова, зведена у 2001 році. У селі Рекшин 1773 року спорудили дерев’яну церкву, яку перевезли із Вербова, що теж на Бережанщині. А в 1998 році у Рекшині постала ще одна церква – Введення в храм Пресвятої Богородиці. Дерев’яну церкву у Надрічному 1777 року перевезли з Рогатина на Івано-Франківщині. У селі Вербів церква кілька разів поставала із закуплених на Львівщині й Прикарпатті дерев’яних костелів. Про це свідчать збережені до наших днів 8 скульптур святих. У селі Гиновичі у 1930 р. посеред села звели на місці старої дерев’яної (купила громада в 1825 р. у с. Нараїв) нову муровану церкву Перенесення мощей св. Миколая. У с. Урмань збереглася  церква (пам’ятка архітектури національного значення) св. Верховних апостолів Петра і Павла, побудована у 1688 р. (про це свідчить  напис на правій половині одвірка вхідних дверей) у селі Дністрове на Борщівщині і перевезена до с. Урмань.
У с. Козярі Підволочиського району є дерев’яна церква Св. Дмитрія, збудована у 1645 р., за переказами, її привезли з Гуцульщини.
У с. Теляче, нині Мирне Підгаєцького району була стара дерев’яна церква Богоявлення Господнього. У 1700 р. у селі спорудили ще одну церкву св. Параскеви Сербської. У 1811 р. церкву Богоявлення Господнього продали. А в 1830 р. знесли і церкву св. Параскеви, оскільки збудували нову кам’яну.
У с. Глещава Теребовлянського району дерев’яний храм громада села купила і привезла із Сатанова, що на Хмельниччині, у 1772 році. Нині у селі діє храм Св. Миколая, збудований у 1897 році.
Чортківський район: у селищі Нагірянка є церква Успіння Пресвятої Богородиці (2-га пол. 17 ст., дерев’яна, перевезена з Карпат у 1672 р., 1782-го перебудована, у 1989 р. реставрована); у с. Скородинці до 1700 р. була дерев’яна  церква Святого Михаїла, яку згодом перевезли у с. Майдан (нині Гусятинського району), сьогодні там, окрім старої церкви, діє храм Пресвятої Трійці, збудований у 2008 році; у с. Черкавщина є церква Успіння Пресвятої Богородиці (1732 р., дерев’яна,  перевезена у 1936 р. із с. Тудорів (нині Гусятинського району); у с. Біла в 1908 р. розібрали дерев’яну церкву Воскресіння Христового, іконостас храму продали церкві Св. Микити у с. Ольховче, нині Городенківського району на Івано-Франківщині, де він є і нині.
Як бачимо, і храми можуть подорожувати. Історія свідчить, громади багатьох сіл Тернопілля, де були суперечки між священиками й господарями (хто більше доклався до спорудження церкви) чи мешкали ті, які вели неправедний спосіб життя, покарав Бог. Храми були знищені: або під час грози блискавка влучила у споруду, або страшна повінь забрала церкву й інші будівлі. Тож будьмо щирими християнами.

Підготував Віктор УНІЯТ-КАРПОВИЧ