Страшні інфекції минулого

Зараз в усіх на устах слово «карантин». Що воно означає,  уже загальновідомо. Яке походження цього слова?  «Quarantа» (куаранта) у перекладі з італійської означає «сорок». Саме стільки й тривав карантин, коли у 14-му столітті в Європі лютувала епідемії чуми. Тоді влада Венеції – головного торгового порту Старого Світу – запровадила правило: усі кораблі, що прибували з інших країн, повинні підійти до острова Лазаретто, що в чотирьох кілометрах від Венеції. І там стати на якір. Звідси, до речі, і походження слова «лазарет».

Через сорок днів стоянки біля острова на судно приходили лікарі з інспекцією. Якщо ознак чуми на борту не виявляли, судну давали дозвіл на прохід у бухту Святого Марка і розвантаження товару.

Якщо ж чуму підтверджували, то померлих від хвороби хоронили на тому ж острові Лазаретто, а судно не пускали далі. (Зараз на цьому острові ніхто не живе – надто зловісна слава у «Чумного Острова»).

 

Людство піддавалося інфекціям в усі часи

 

160-180 роки. Перша масова епідемія чуми, яка охопила Римську імперію. У Європі тоді померло понад 5 мільйонів чоловік. Помер від хвороби й імператор Марк Аврелій.

541-542 роки. Знову Європа. Цього разу це була бубонна чума. Вірус «чорної смерті» убив, за оцінками істориків, від 25 до 100 мільйонів людей. Вважається, що вірус прийшов з Єгипту або Ефіопії. Джерелом зараження були пацюки.

1346-1353 роки. Нова бубонна чума. Почалося все в Азії, де люди харчувалися, зокрема, зараженими гризунами. Спочатку вірус косив жителів Китаю, Індії, Монголії, пізніше по Великому Шовковому шляху перебрався в Росію і далі в Європу. Це вже була пандемія. Хвороба знищила до 200 мільйонів людей.

Чуму ще називають чорною смертю. Хвороба була найстрашнішою пандемією в Середньовічній Європі. Пандемія завершилася, але ще три століття тероризувала Європу у слабшій формі. Локальні спалахи спостерігалися до 18 століття.

Перемогти чуму змогли тільки накінці 19-го століття. Чумну бактерію відкрив мікробіолог Йерсен. Він встановив, що винні в зараженнях хворі коні, гризуни, щури і хом’яки. Інфекція перекидалася на людей через укуси бліх.

До речі, захворювання бубонною чумою фіксуються і понині, але інфекція вже не вважається смертельною – успішно лікується антибіотиками.

1545-1578 роки. Масштабний мор вкрив Мексику, яка в 16 столітті називалася віце-королівством Нова Іспанія. Помирали від невідомої хвороби в основному ацтеки. Інфекція вбила близько 15 мільйонів людей. Пізніше наука визначила, що це був сальмонельоз.

1816-1975 роки. У цей період було зафіксовано сім пандемій холери. Щороку у світі від вірусу гинули десятки мільйонів чоловік.

1855-1911 роки. Чергова пандемія чуми. Розпочалася в китайській провінції Юньнань, поступово поширилася на увесь світ. Кількість жертв – 12 мільйонів людей. Останній спалах – маньчжурська епідемія 1910 року, забрала 100 тисяч життів.

1918-1919 роки. Грип «іспанка». Перші хворі з’явилися одночасно в деяких портових містах Сьєрра-Леоне, США і Франції. Пасажири дуже швидко рознесли вірус по усіх континентах. Заразилися понад півмільярда жителів планети, Загинули, за різними оцінками, до 60 мільйонів. Ця цифра перевищила кількість жертв Першої світової війни. Смерть у пацієнтів наступала від гострого запалення і набряку легенів.

«Іспанка» тримає сумне лідерство як смертоносна хвороба у світі в історії сучасності. Першими жертвами пандемії стали солдати. Вони намагалися захищатися від хвороби протигазами (як від хімічної зброї), але марно – військові скаржилися на хворе горло, головний біль, біль у суглобах і лихоманку, харкали кров’ю і через декілька днів помирали.

Зникла іспанка через 18 місяців після появи – так само раптово. Ніхто тоді так і не зміг відшукати причину захворювання. Лише накінці 20 століття з’явилася теорія, що цей вірус грипу мав тип H1N1. Вважається, що пташиний і свинячий грип мутували й дали смертельний для людини вірус.

Найстрашнішою хворобою у світі вважали чорну віспу або натуральну віспу. За приблизними підрахунками з VI по XX століття хвороба призвела до смерті щонайменше 400-600 мільйонів людей. Є думка, що тільки в XX столітті від неї загинуло до 300 мільйонів людей на планеті, що значно більше, ніж в усіх війнах людства.

До 1978 року стало зрозумілим (останній на той час випадок відбувся в порту Мерка в Сомалі в 1977 році), що в світі хвороба ліквідована. Про це хотіли оголосити з трибуни Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), але у Великій Британії в 1978 році несподівано захворіла медичний фотограф Дженет Паркер, яка заразила ще й свою матір. Зараження, ймовірно, відбулося в лабораторії з дослідження вірусу цієї хвороби на медичному факультеті Бірмінгемського університету, де вона фотографувала зразки. Щоб припинити можливий спалах, у негайному порядку довелося провакцинувати 500 контактів Паркер, яка стала останньою жертвою хвороби на планеті.

Тому тільки 1980 року ВООЗ офіційно повідомила, що натуральна віспа ліквідована у природі за допомогою вакцинації. Попри це, все ще існує гіпотетична можливість внутрішньолабораторного зараження при проведенні наукових досліджень із подальшим поширенням хвороби в популяції, адже в світі були ліквідовані не всі лабораторні запаси вірусу (на початку 1990-х років їх зберігали в 3-х країнах:  США, СРСР, Південно-Африканській Республіці).

1957-1968 роки. Пандемія азіатського грипу. Родина – провінція Гуйчжоу, Китай. Джерело зараження – дикі качки. Хвороба згубила більше 2 мільйонів людей в Китаї, США, Австралії, Європі. У Великобританії заразу підхопили 50% школярів. В останній рік пандемії вірус «вислизнув» від розробленої вакцини, отримав ім’я «гонконгський» і вбив ще майже мільйон людей.

З 1980 розпочалася епідемія СНІДу – повільного вірусу, який може роками жити в людині, знищуючи імунітет. Є версія, що почалося все з того, що жителі Конго в 20-і роки минулого століття їли хворих мавп, від чого й заразилися. Хвороба перемахнула через усі океани. Визначили ВІЛ-інфекцію на початку 80-х. Інфекція продовжує поширюватися, щорічно від неї вмирає мільйон людей. З початку епідемії цією хворобою заразилися 70 мільйонів жителів планети, з них 37 мільйонів померли.

2014-2018 роки. Лихоманка Ебола. Епідемія почалася в Гвінеї і поширилася по Африці. За два роки померли 12 тисяч осіб. У 2018 році в Демократичній Республіці Конго відбулися два спалахи Ебола, і обидва рази інфекція почала поширюватися в містах з населенням більше мільйона чоловік. Одна з постраждалих провінцій є ще й зоною активних бойових дій.

Щільність населення і конфлікт істотно ускладнюють боротьбу з інфекцією. Попередні спалахи відзначалися, в основному, в сільських місцевостях, тому з ними було легше впоратися.

У зв’язку з урбанізацією все більшої актуальності набуває питання готовності дати відсіч інфекції в міських умовах.

Торік у ВООЗ склали список захворювань і збудників, які потенційно можуть становити загрозу громадській охороні здоров’я і створювати надзвичайні ситуації, але в арсеналі медиків немає ні відповідних щеплень, ні перевірених методів їх лікування. У цей список увійшли Ебола, Зіка, вірус Ніпах, коронавірус Близькосхідного респіраторного синдрому, важкий гострий респіраторний синдром і хвороба Х – новий невивчений збудник, який може викликати серйозну епідемію. Китайського коронавірусу не передбачили, хоча, може, ота хвороба Х і є китайським коронавірусом?..

 

Ольга КУШНЕРИК

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*