Проблему сказу на Тернопільщині вирішимо разом

Сказ – одне з найнебезпечніших вірусних захворювань. Хвороба має дуже важкий перебіг і, як правило, спричиняє смерть. Загальновідомо, що сказом можуть хворіти всі теплокровні представники тваринного світу. Проте були випадки, коли в науково-дослідних установах, створивши плазунам умови, в яких температура тіла піднімалась до максимально допустимого, їх теж  вдавалось заражати вірусом сказу. Та найбільш небезпечним є те, що може захворіти й людина. Під час укусу вірус сказу зі слиною потрапляє в рану. Та небезпечним може бути не лише укус. Через невеликі подряпини збудник може проникнути в організм.

Головним поширювачем збудника в природі  традиційно вважають червону лисицю. Науково доведено, що популяція лисиці на території мисливських угідь має становити 0,5-1,0 гол. на 1 тис. га (10 кв. км). Проте, за даними Тернопільського обласного управління лісового і мисливського господарства, вона більше, ніж удвічі  перевищує максимально допустиму норму. Та чи можна провести облік лисиць, місцем «базування» яких стали закинуті ферми та двори у населених пунктах. Звірам годі і мріяти про кращі умови. Є місце для відпочинку, поруч вдосталь поживи у вигляді свійської птиці. До того ж, у житловій зоні не можна проводити відстрілу.

Проте у лисиць, інфікованих вірусом сказу, все ж спостерігається зміна поведінки. Вони втрачають боязливість. Пригадую, як кілька років тому в Кременецькому районі лисиця, забігши в населений пункт, стала впевнено наближатися  до гурту дітей, які грались на вулиці і з цікавістю за нею спостерігали. Звісно, малюки не розуміли, чим могла закінчитися для них   зустріч з героїнею улюблених казок. Та коли до дітей залишались лічені метри – шлях звіру перекрив собака. Поки тривала сутичка, хтось покликав мисливця і той пристрелив лиса. Така ж доля, на жаль, спіткала  і  собаку-рятівника, який не був вакцинованим від сказу, а отримавши багато глибоких ран, сам став загрозою для оточуючих.

У листопаді 2021 р. в одному із сіл Лановеччини лисиця накинулась на подвір’ї  на господиню і покусала її. Невдовзі у цьому ж господарстві захворіла на сказ і загинула корова. І хоч факту нанесення їй укусу не було, майже очевидним є те, що він мав місце, мабуть, на  пасовищі.

Випадки сказу щороку реєструють по всій Україні. Проте останніми роками кількість спалахів помітно зменшилася. Причиною стало те, що вже четвертий рік поспіль проводять пероральну вакцинацію диких м’ясоїдних тварин. Її необхідно проводити двічі на рік і упродовж багатьох років. Саме так борються зі сказом провідні європейські країни. Та у нас поки коштів  вистачає лише на одноразову вакцинацію.

Служба ветеринарної медицини області щороку вакцинує від сказу близько 120 тис. собак і 45 тис. котів. Вартість вакцини і надані послуги – безкоштовні. Законодавчо обумовлено, що власники зобов’язані доправляти своїх тварин в установи ветеринарної медицини для проведення клінічного огляду та профілактичного щеплення від сказу. Та деякі громадяни відмовляються це робити, не розуміють наслідків, які можуть настати через їх байдужість.

Викликає занепокоєння той факт, що останніми роками значно зростає кількість захворювань у котів. Якщо більшість собак все ж вдається провакцинувати, то щодо котів – ситуація значно складніша. А від хворого на сказ кота загроза значно більша, ніж від собаки, бо він повсюди вільно пересувається і може сприяти значному поширенню збудника.

Резервуаром вірусу сказу, особливо в містах, є безпритульні тварини. Так, за 10 місяців поточного року у Тернополі від укусів тварин постраждали 144 особи. Звісно, що не всі повідомляють і звертаються за медичною допомогою.

Проблема безпритульних тварин в області не вирішена. Законодавчо заборонено проводити їх відстріл і дуже мало, навіть в обласному центрі, робиться для облаштування притулків. А про інші населені пункти – й годі говорити.

Тож, як уберегти себе та своїх чотириногих улюбленців від сказу? Вкотре нагадаю основні правила, про які неодноразово писали і висвітлювали з екранів телебачення. Всі собаки і коти, які утримуються громадянами, підприємствами чи іншими закладами, повинні піддаватись вакцинації. Уникайте контакту з безпритульними і дикими тваринами. Не варто підгодовувати і приносити їх у свої домівки. І завжди пам’ятайте, що тварина – це потенційний резервуар і перенощик сказу та інших захворювань. А якщо ви отримали укус – негайно звертайтесь в медичну установу. Коли потерпіли ваші тварини, то повідомляйте у державну установу ветмедицини.

Якщо ж ви вирішили придбати собаку чи  кота, то  вимагайте документ про їх походження та стан здоров’я. Не рекомендую купувати хом’яків, які часто заражені вірусом сказу. Придбавши тварину, повідомте про це в установу ветеринарної медицини, спеціалісти якої проведуть відповідні щеплення та нададуть консультативну допомогу.

В.І. МАРКІВ, начальник відділу організації протиепізоотичної роботи Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області