Пієлонефрит

Чому виникає захворювання

Найчастіше причиною пієлонефриту стає патологічна мікрофлора (бактерії), яка потрапляє в нирки через сечовивідні шляхи1. Крім того, причиною зараження можуть стати:

вроджена аномалія сечовивідних шляхів та пов’язані з нею порушення сечовиділення;

новоутворення у нирках;

мочекам’яна хвороба;

запальні захворювання статевих органів, зокрема передаються статевим шляхом;

аденома простати.

Постійні стресові та депресивні стани, а також зниження імунітету підвищують ризик розвитку пієлонефриту.

Симптоми захворювання

Пієлонефрит не супроводжують специфічні ознаки, через що його часто плутають із циститом або навіть ГРВІ. Однак побічно на патологію можуть вказувати:

підвищення температури;

озноб чи лихоманка;

нудота та блювання;

гострі болі в ділянці попереку;

часті позиви до сечовипускання;

зміна показників сечі (колір, склад, запах).

Без лікування гострий пієлонефрит швидко перетворюється на хронічну форму, тому до лікаря необхідно звертатися за перших ознаках хвороби2.

Лікування

Сучасна медицина наполягає на ефективності комплексної медикаментозної терапії пієлонефриту. У її рамках призначають:

спазмолітики (для зняття спазму);

антибіотики (для знищення патогенної мікрофлори);

протизапальні препарати (для зниження температури та зменшення запального процесу);

імуностимулятори (для активації імунітету);

діуретики (для нормалізації процесу виведення сечі).

В даний час лікарі віддають перевагу фітопрепарату широкого спектра дії. Вони дозволяють швидко позбутися симптомів захворювання і поліпшити стан пацієнта, а також знизити кількість лікарських засобів, що приймаються. Це також допомагає зменшити ризик побічних ефектів при медикаментозній терапії.

Профілактика захворювання

Людям, які перебувають у групі ризику (жінки, діти до 7 років та чоловіки старше 55) необхідно дотримуватися наступних профілактичних заходів3:

зміцнення імунітету;

дотримання принципів здорового харчування – рекомендується вживати більше овочів та молочних продуктів;

уникати переохолодження, особливо в холодну пору року;

дотримуватись правил особистої гігієни;

стежити за питним режимом.

Рекомендується стежити за кількістю одержуваних з їжею корисних речовин та при необхідності приймати вітамінно-мінеральні комплекси. Особливо це стосується пацієнтів, які дотримуються будь-яких принципів харчування (вегетаріанці) або дієти. Також до заходів профілактики пієлонефриту належать щорічне відвідування уролога.

Література:

Клименко М. О. С-реактивний білок як маркер перебігу хронічних запальних захворювань [Текст] /М. О. Клименко, М. О. Шелест //Медицина сьогодні і завтра. – 2013. – №1. – С.76-80.

Пасєчніков С. П. Пієлонефрит: сучасні підходи до діагностики та лікування [Текст] /С. П. Пасєчніков //Медицинские аспекты здоровья мужчины. – 2016. – №3. – С.32-40.

Фактори ризику розвитку несприятливого перебігу гострого необструктивного пієлонефриту у жінок репродуктивного віку [Текст] /С. П. Пасєчніков, Н. О. Сайдакова, В. І. Гродзінський, П. О. Самчук //Урологія. – 2016. – т.20, №1. – С.17-22.