“Перестройка”, що обернулася демонтажем

Є в російській мові фразеологізм “Из князи в грязи”. Як неважко здогадатися, він вживається для означення особи, яка раніше посідала високе становище, однак потім опустилася до низин. І тепер відчуває відповідне ставлення до себе з боку тих, хто ще недавно зображав захоплення, яке межувало з обожнюванням.

Щось подібне міг відчувати 30 років тому, 25 грудня 1991 р., президент уже де-факто неіснуючого СРСР Міхаїл Горбачов, коли в прямому ефірі центрального телебачення сповістив народ про свою відставку. Його останній виступ разюче відрізнявся від бравурних промов кількарічної давнини, коли він постійно закликав “углублять”, “расширять”, “начинать перестройку с себя”. Коли він несподівано для своєї охорони виходив до людей, а ті, розчулені, просили його “быть ближе к народу”. “Да куда уж ближе?” – з доброю усмішкою під схвальний гул натовпу запитував ініціатор “перестройки”.

Та от минуло кілька років – і той самий любий серцю генсека КПРС і першого (а також останнього) Президента народ “перебудувався” настільки, що окови державного утворення під назвою СРСР почали його нестерпно тиснути. Процес, як полюбляв висловлюватися сам Міхаїл Сєргєєвіч, пішов і його було вже не спинити.

Розпочався справжній “парад суверенітетів” колишніх союзних республік, а 8 грудня 1991 р. лідери Росії, України і Білорусії Борис Єльцин, Леонід Кравчук і Станіслав Шушкевич підписали в Біловезькій пущі угоду про створення СНД і розпуск СРСР. В принципі, скидати з себе повноваження керівника уже неіснуючого Союзу М.Горбачов міг уже тоді. А заразом – збирати папери і речі у своєму кремлівському кабінеті. Однак, мабуть, ще на щось сподівався – аж до 25 грудня…

Треба бути об’єктивним: своєю незалежністю Україна багато в чому має завдячувати діячеві з помітною родимою плямою на лисуватій голові (яка була предметом багатьох дотепних і не дуже дотепних жартів). І від багатьох людей старшого покоління (в тому числі й від свого батька) доводилося чути, що Горбачов – добрий, не позбавлений совісті чоловік, який просто не міг до кінця прорахувати наслідки ініційованих ним процесів. І що незалежна Україна таки поставить йому колись пам’ятник. Нотки деякої образи за те, що його не зрозуміли і належно не оцінили, звучали пізніше і у виступах Горбачова – уже тоді, коли він разом із внучкою знімався в рекламі піци. Мовляв, він міг би усього цього не починати – і правив би до самої своєї кончини, як і його попередники. А він же хотів як краще, от тільки вийшло не зовсім так…

Вийшло… так як вийшло. Після останнього  виступу М.Горбачова з Кремля був спущений червоний прапор, і СРСР остаточно припинив своє існування.

Ігор ДУДА