На Тернопільщині чоловік переплутав сусіда з конем, за що потрапив до суду

Судді не повірили у те, що можна людину переплутати з конем. І засудили винуватця за умисний злочин, хоча мотиву його дій не встановили (!)

Як повідомили у пресслужбі Тернопільського апеляційного суду, колегія суддів розглянула апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого Івана Н. на вирок Гусятинського районного суду від 21 червня 2023 року.

Фабула злочину така. 12 жовтня 2022 року, приблизно о 21-й год. вечора, Надія Г., перебуваючи у власному житловому будинку в с. Сухостав Чортківського району, попросила чоловіка Володимира Г. прип’яти на пасовищі коня. Жінка із неповнолітньою дочкою пішли на розташоване навпроти їхнього домогосподарства пасовище, а трохи згодом вийшов з будинку і чоловік. Володимир Г. узяв надворі дерев’яну палицю, вийшов на дорогу, там почув шум і побачив у темряві перед собою силует. Вважаючи, що до нього йде кінь, чоловік вдарив палицею сусіда Івана Н., який саме проходив повз домогосподарство Г., та спричинив потерпілому перелом одного ребра, закриту травму живота з розривом селезінки, що спричинило масивну внутрішньочеревну кровотечу й геморагічний шок тяжкого ступеня, що кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження. Після цього Іван Н. пішов додому, проте через годину йому стало зле, мати викликала «швидку», й у лікарні потерпілого терміново прооперували.

На досудовому розслідуванні Володимир Г. обвинувачувався у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння (ч. 1 ст. 121 КК України). Однак у суді першої інстанції дії обвинуваченого було перекваліфіковано на ст. 128 КК України (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження). Гусятинський райсуд визнав винним Володимира Г. та призначив рік позбавлення волі. Водночас на підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування покарання з іспитовим строком терміном на 1 рік. Цивільний позов потерпілого суд задовольнив частково  – стягнув із Володимира Г. на користь Івана Н. 30 тисяч гривень моральної шкоди.

Не погодившись із судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу та просив вирок скасувати й ухвалити новий, яким визнати Володимира Г. винним за ч. 1 ст. 121 КК України і призначити 6 років позбавлення волі.

Представник потерпілого оскаржив вирок місцевого суду в частині цивільного позову і просив збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 200 тисяч гривень.

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду детально перевірила та проаналізувала матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, провела судове слідство і дійшла висновку про те, що суд першої інстанції необґрунтовано перекваліфікував дії Володимира Г. із ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України і призначив покарання, яке не відповідало тяжкості скоєного злочину. Тому вирок районного суду підлягав скасуванню.

Так, допитаний у судах першої та апеляційної інстанцій потерпілий Іван Н. розповів про те, що, повертаючись увечері додому і минаючи домогосподарство Володимира Г., він почув на подвір’ї розмову між подружжям і привітався з ними. Після цього обвинувачений вибіг і наніс йому удар палицею з лівого боку тулуба. Допитана судом першої інстанції дружина обвинуваченого Надія Г. указала, що коли поверталась із пасовища, помітила біля їхньої хвіртки потерпілого Івана Н., а потім побачила, як чоловік вдарив його палицею. На переконання колегії суддів, наведені обставини ставили під сумнів показання обвинуваченого про те, що він у темряві переплутав потерпілого з конем, тому і наніс йому удар.

Крім того, погоджуючись із версією Володимира Г., місцевий суд не врахував антропометричні дані коня і потерпілого. Зокрема, що хода людини на слух суттєво відрізнялась від способу пересування тварини, і це об’єктивно ставило під сумнів можливість переплутати коня з людиною навіть у темряві.

До того ж, сила та локалізація удару, з якою Володимир Г. наніс тяжке тілесне ушкодження потерпілому, обґрунтовано ставили під сумнів його намір «навернути коня» дерев’яним брусом довжиною 1, 2 м, як він це пояснював.

Таким чином, аналіз матеріалів кримінального провадження дав підстави колегії суддів дійти висновку, що обвинувачений усвідомлював свої дії, і вони носили умисний характер. Проте колегія суддів погодилась із вказівкою місцевого суду на відсутність у Володимира Г. мотиву вчинення злочину, хоча це не було перешкодою кваліфікувати його дії за ч. 1 ст. 121 КК України.

Щодо призначеного покарання, то, обираючи Володимиру Г. вид, міру та форму покарання, колегія суддів керувалась принципами законності, гуманізму, індивідуалізації. Також врахувала те, що обвинувачений молодого віку; хоча раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але відповідно до ст. 89 КК України вважається несудимим; позитивно характеризується за місцем проживання; має на утриманні двох неповнолітніх дітей; відшкодував заподіяну потерпілому матеріальну і частково – моральну шкоду. Взято до уваги і те, що потерпілий просив не позбавляти обвинуваченого волі.

Погодилася колегія суддів і з доводами представника потерпілого стосовно збільшення розміру цивільного позову, при цьому зважила, зокрема, на глибину пережитих страждань і те, що Володимир Г. уже відшкодував 60 тисяч гривень моральної шкоди.

Відтак апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, апеляційну скаргу представника потерпілого Івана Н. – задоволено. Вирок Гусятинського районного суду колегія суддів скасувала та новим вироком визнала Володимира Г. винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначила 5 років позбавлення волі, водночас звільнивши від відбуття покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку терміном на 2 роки. Цивільний позов потерпілого задоволено й стягнуто з Володимира Г. на користь Івана Н. 140 тисяч гривень відшкодування моральної шкоди.