На літературній стежині Наддністров’я

Благословенна Богом заліщицька земля зродила багато талановитих людей, відомих і вже тепер менше знаних імен, які призабуваються у плині часу.
Літературну стежину здавен засівали у нашому краї добірним зерном Слова мовознавець Микола Пушкар із Головчинців, слов’янський етнограф Еміль Коритко із Жижави (тепер село Зелений Гай), священик Григорій Савчинський (дідусь Соломії Крушельницької) у Дуплиськах, вчитель, поетка Климентина Попович-Боярська у Новосілці, письменники Василь Верига, уродженець Колодрібки і Данило Чайковський – Мишкова та ще багато інших.
У благодатну серпневу пору відвідуємо творчу ниву Осипа Маковея, який самовіддано прислужився розвитку української літератури, піднесенню національної свідомості рідного народу.
23 серпня 1867 року народився видатний український письменник-реаліст, активний громадсько-політичний діяч кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Осип Маковей ввійшов в історію української літератури як талановитий новеліст і поет, прозаїк, вдумливий літературний критик, блискучий публіцист, автор ряду історико-літературних праць і майстерний перекладач.
21 серпня 1925 року зупинилося серце видатного педагога і громадського діяча, який навічно залишився на близькій його серцю заліщицькій землі.
Особливо яскраві роки українського письменника у Заліщиках від 1913 року, де працював на посаді директора вчительської семінарії до 1925 року (з перервою на час воєнних дій Першої світової війни).
Проживаючи у Заліщиках, О. Маковей написав низку оповідань, нарисів, фейлетонів, віршів, поем: «Як Шевченко шукав роботи»(1919), «Кроваве поле» (1921), «Примруженим оком» (1923), «Мухолап» та інші.
Деякі поезії Осипа Маковея покладені на музику і вже стали народними – «Сон», «Ми – Гайдамаки», «Там за лісом», «Марш Заліщицької молоді», які ще звучать й сьогодні.
Співзвучними із сучасними подіями є поезії, що написані Маковеєм під час І світової війни, на фронті, у яких сумує над долею рідного краю. А у таких віршах, як «Брати», «Полетів би я на Україну», письменник утверджує ідею єдності всіх українських земель, висловлює тверду впевненість, що «кров пролита не пропаде, зродить нива, буде, буде Україна ще щаслива».
Вірою у світле майбутнє України сповнена творчість багатьох послідовників Осипа Маковея, авторів-краян, які вже ступили на високий п’єдестал письменницької праці.
Високого визнання – членства у Національній спілці письменників України удостоїлись літератори із Заліщанщини.
У 1995 році до лав НСП України прийняли заліщанина Петра Ковальчука – автора історичних романів: «Листи до живих», «Ростиславичі», «Отрок князя Василька», «Полювання на дика», «Чисті криниці».
Володимир Барна і Євген Безкоровайний – уродженці Товстого і Ворвулинців, члени Національної спілки письменників України у різні роки очолювали Тернопільську обласну письменницьку організацію, а Василь Тракало, родове коріння якого походить із Товстого, член НСПУ і Національної спілки журналістів України очолює тепер обласну організацію НСЖУ.
У 2015 році до лав НСП України прийняли поета Івана Стронського із села Виноградне, а письменника Петра Дараманчука – у 2019 році.
У творчому доробку талановитого поета Івана Стронського авторські збірки поезій: «Таріль соняху», «Провіяні зерна»(1999), «Вірші глухонімого»(2009), «Зоряні литаври»(2011), «Дивоовид»(2019).
А Петро Дараманчук, який проживає з родиною тепер у Лисівцях, тричі впродовж десяти років коронований словом. Автор романів «Мрійні небокраї», «Час демона», «Спадкоємці Всесвіту», дипломант Міжнародного конкурсу «Коронація слова» у 2019 році удостоївся спеціальної відзнаки «Міжнародний вибір» за роман «Спадкоємці Всесвіту».
Сьогодні ще багато авторів із Заліщицького району працюють у різних жанрах: поезії, прозі, публіцистиці, літературній критиці і дарують бібліотекам свої книги.
Плодотворно трудяться і заслуговують вдячності читацької аудиторії лауреат премії імені Василя Стуса і член ПЕН-клубу Микола Горбаль (с.Летяче) та історик, краєзнавець, педагог Михайло Сопилюк – автор  книг: «Заліщики: роки, події, люди», «На переломі століть», «Від садівничої школи – до агроколеджу», «Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Заліщиках», «Степан Слободян – провідник ОУН Карпатського краю», «Дорогою правди»,  «Становлення міста Заліщики в середині ХVIII століття».
Бурхливо струменіє і поетичне джерело у заліщицькому краї, яке наповнюється щоразу новими збірками авторів. Поезіями, різноплановими за змістом, барвистою рідною українською мовою сповнені творчі доробки журналістів Петра Мельника і Оксани Дяків із Заліщик, вчителів-словесників Ганни Рибцуник із Садок і Богданни Стефанюк із Блищанки, Тараса Середюка і Наталії Бежук із Заліщик, педагогів Світлани Леськів (Товсте), Івана Козака (Зозулинці), а також Олени Сороки (Заліщики), Богдана Луців-Синьоокого (Добрівляни) і ще багатьох інших авторів, які готують до друку свої праці, а ми з нетерпінням їх чекаємо.
Нехай і надалі колоситься літературна нива заліщицького краю і наповнюється щедрими присвятами нашому роду від майстрів Слова. Квітне Слово наше рідне – слово українське.
Ольга ТРАКАЛО,
директор  Заліщицької районної централізованої бібліотечної системи