Митрополит Нестор: «Московський патріархат у Почаєві – це аномалія, яка повинна бути ліквідована»

Інтерв’ю з владикою Нестором планувалося як підсумки І Всеукраїнської наукової конференції, що відбулася у вересні 2023 р., «Почаївська лавра та її вплив на формування української православної ідентичності». Однак розмова вийшла значно ширшою й ґрунтовнішою.

– Реакція учасників конференції показала, що тема цікавить багатьох. І йдеться не лише про питання належності лаври. Нашою метою було показати, що лавра всю свою історію, навіть 20-го століття, коли перебувала у складі московського патріархату, була своєрідним центром тяжіння українських сил. Люди давно мріяли про те, щоб вона стала українською. І маніфестація, яка відбулася 90 років тому, зокрема, була підтвердженням цьому.

Сьогодні ми теж, розуміючи, що Почаївська лавра є українською православною святинею, говоримо про те, що вона має бути не проповідником «руського міра», а місцем, навколо якого гуртуватимуться православні українці, як це було в часи Іова Почаївського, як це було всю історію лаври до 18-го століття і наприкінці 19-го і 20-го століття. Тобто всі розуміють, що московський патріархат у Почаєві – це аномалія, яка повинна бути ліквідована.

Ми віримо, що з Божою допомогою всі українці зможуть заходити в лавру на молитву, не боячись, що їх виженуть чи якимось іншим способом принизять, і що вони дійсно відчуватимуть, що прийшли в українську святиню на українській землі.

– За 90 років у питанні Почаївської лаври мало що змінилося. Але якщо тоді люди мали сміливість виступити проти московщини у Церкві, то чому зараз нічого такого не відбувається?

– Ну чому не відбувається? У 2008 р. багато духовенства і мирян зібралися, коли патріарх Кіріл, який є очільником РПЦ і який і тоді проповідував ті самі ідеї, що й сьогодні, приїхав у Почаїв. І українці зібралися, щоб показати: Почаїв є українською землею і патріархові РПЦ тут не раді. Можна стверджувати, що якби знов патріарх Кіріл планував сюди приїхати, то тепер, думаю, була б іще більша маніфестація. Можливо, якісь подібні акції відбуватимуться ще, ми цього не відкидаємо. Але разом з тим, точно не під час війни, коли наші сили зосереджені на інших питаннях.

– Багато хто може закинути нашій Церкві надмірну поміркованість у питанні Почаївської лаври. Адже в Києві події довкола лаври відбуваються набагато активніше. Були закиди й у надмірній агресії.

– Чому можуть? Нам це вже закидають, і не тільки щодо Почаївської лаври.

– Що закидають? Надмірну агресію?

– Навпаки, надмірну поміркованість. Те, що в нас надто спокійно все відбувається. Інші конфесії радикальніші в цьому плані. Але ми бачимо, що всі питання, які, як кажуть, довго запрягаються, потім довго їдуть. Тобто навіть із таким болісним питанням, як календарне, ці довгі обговорення не викликали всередині якогось неспокою чи нерозуміння.

З самого початку утворення ПЦУ у нас багато рішень приймають соборно. Якщо говорити про Синод, то я можу порівняти, як відбувалися Синоди, коли був Київський патріархат, і тепер. У Київському патріархаті всі рішення були заготовлені наперед і треба було тільки проголосувати за них. У Православній Церкві України виносяться питання, які Синод обговорює, а тоді вже формулюється рішення чи постанова. Тобто ми бачимо, що це відбувається дуже демократично, і політика Блаженнійшого у тому, що якщо йдеться про якісь важливі рішення – він з архієреєм особисто спілкується і питає його думку. Тому, напевно, оця соборність дає свої плюси в одностайності прийнятих рішень. Але в часі це триває довше. Тому це об’єктивні моменти.

Але якщо ми говоримо про питання Почаївської лаври, то ми знаємо, що процес уже йде – просто не все на поверхні. Напевно, краще не бігти, а зробити все повільніше, але результативніше, ніж поспішити – і в результаті потім ще довго вирішувати проблеми. Ми це бачимо навіть у питаннях переходів громад з московського патріархату. Там, де всі процедури були дотриманні, всі документи відповідним чином підготовлені, жоден суд не скасував рішення зборів.

– Претензії на лавру, бажання зайти туди після звільнення від московських окупантів неодноразово озвучувала Українська греко-католицька церква.

– Претензії можуть бути різні. І якщо посилатися на історію, що було колись, – це як казати, що українці претендують на Перемишль і Хелм, а поляки на Львів і Тернопіль. В історії були різні події, в різні боки пересовувалися кордони, в різні юрисдикції входили ті чи інші храми, монастирі. Не варто вважати, що якщо там якийсь короткий період щось було, то там воно має бути і тепер. Це шлях, який, по-перше, не дасть результатів, по-друге – призведе до непорозумінь і конфліктів. Мені здається, що так спеціально намагаються посіяти розбрат між українцями.

Будьмо щирими: Волинь – православний регіон. Так, колись вона була католицькою, вона раніше прийняла унію, а Галичина залишалась православною. На сьогодні все навпаки: Волинь не сприймає унії, і ми можемо подивитися навіть по тому, скільки на волинській частині нашої єпархії греко-католицьких храмів. Усього три.

Паралельно з нашою конференцією в Кременці греко-католики провели свою, присвячену Почаївській лаврі, у Зарваниці. Варто лише подивитися список доповідей. Там наголошується лише на архітектурній цінності всього, що було збудовано в часи УГКЦ у лаврі, і на книгодрукуванні, яке там було.

Знову ж таки, якщо ми теж почнемо наводити список тих усіх монастирів, які були спочатку православними, а потім були переведені в унію, то греко-католикам не залишиться нічого, на що вони могли б претендувати. Всі давні їхні монастирі починалися як православні і були засновані православними. Але нині ми не претендуємо на них і не кажемо: а згадайте-но отой період, що більшу частину своєї історії вони були все-таки православними. Всі давні монастирі на наших теренах до того, як була прийнята унія, були православними. Тож питання належності Почаївської лаври порушується лише для того, щоб посіяти розбрат. А кому служать ті, хто сіє розбрат, хай вирішують наші читачі.

Віра КАСІЯН

Нагадаємо, що релігійну організацію «Почаївська Свято-Успенська лавра Тернопільської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» у складі Тернопільської єпархії Православної Церкви України було утворено у березні 2023 року.  Священний Синод призначив священноархімандритом лаври митрополита Нестора.

Почаївську лавру передали в оренду УПЦ МП у 2003 р., цей договір діє до 2052 року. До комплексу входить 18 споруд, шість із яких перебувають на балансі Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника.

У лютому 2023 р. при Тернопільській обласній раді відбулося перше засідання робочої групи, яка вивчає правомірність використання комплексу Почаївської Свято-Успенської лаври УПЦ МП.