Композитор з віддаленого села створює пісні для дітей зі всієї України

Мова йде про талановиту Надію Ярославівну Галабурду, заслуженого працівника культури України,  яка мешкає у селі Гнилички  Підволочиського району та працює у музичній школі сусіднього Нового Села.
Надія Ярославівна  – не лише викладач вокалу, вихованці якої неодноразово ставали учасниками та переможцями різноманітних конкурсів та фестивалів, керівник дитячого хору, народного  жіночого вокального ансамблю «Джерело» села Гнилички, народного октету Новосільської музичної школи,  а й автор музики до кількох сотень пісень, здебільшого дитячих.
У світ вийшли уже  чотири дитячі пісенники Надії Галабурди у співавторстві з різними поетами – «Джерельце», «Музика серця», «Торбинка-веселинка», «Диво-земля». До останнього, що вийшов у світ у харківському видавництві «Ранок»,  ще й додається  компакт-диск з піснями.
Три пісенники з віршами та нотами є у наборі в Харкові, вони вийдуть з компакт-дисками, – розповідає пані Надія,- Ще дві книги готують до друку в одному з тернопільських видавництв. Так склалася ситуація у державі, що сьогодні дуже мало дитячих сучасних пісень українською мовою. Є або колишні, з нотками радянщини, або не українською, а російською мовою. Бракує  нової української дитячої мелодики.
Твори композитора Надії Галабурди можна знайти і в Інтернеті. Я з захопленням прослухала їх чимало.  І зауважила – вони дуже щирі, мелодійні. Що музика, що слова сприймаються відразу. Так і хочеться заспівати: «Там, де на світі господарі діти – радість і сміх процвітають на світі…», або « це наша дорога, по ній йтимуть люди, краплинка до краплинки, з любові море буде…», «сміх лунає по долині, бо у річки очі сині…» .
Пісні є ліричні, патріотичні, духовні. І жартівливі, як ось «Газдиня»:
Не до співу нині – нині я газдиня,
Я газдиня хоч куди – принесла відро води,
Ще в комору побіжу, наберу муку в діжу,
Мама пішла в місто – я  замішу тісто.
Надія Ярославівна Галабурда загалом уже написала  понад  500 пісень для дітей і  для дорослих. Головне, каже, для неї є те, щоб був зміст у віршах. Тоді музика просто ллється. Частинку себе вкладає в кожну пісню. І намагається своєю творчістю виховувати патріотизм,  прищеплювати любов до рідної землі.
Адже сама виросла у селі, залишилася сиротою, без обох батьків, тому особливо  вдячна бабусі Анастасії, з якою  зростала у Кошляках Підволочиського району. А ще – чоловікові Євгену Васильовичу, його батькам, що прийняли за рідну,  і двом синам – 19-річному Василеві та 22-річному Данилові. Вони розуміють мою творчу душу, підтримують, розповіла, бо у мене то репетиції, то концерти, а то просто мені потрібен спокій, щоб творити нові пісні.
Надія Ярославівна  закінчила  Кошляківську музичну школу з класу скрипки,  Дрогобицьке музучилище, Рівненський інститут культури.Тривалий час працювала у будинку школярів в Підволочиську, де була  керівником вокальної студії,  оранжуваня її  пісень тут здійснював заслужений працівник культури України Любомир Рокецький. Як пригадує, у Підволочиську щорічно вела у світ мистецтва понад 30 дітей. Нині у Новому селі має понад 10 вихованців-вокалістів.
У Новому Селі музичну школу очолює Михайло Іванович Качечка, її відвідує 66 дітей з навколишніх сіл.- каже пані Надія,-  Увесь педколектив вдячний, що голова  Новосільської громади, що охоплює   8 довколишніх  сіл, Ілько Володимирович Стахурський, депутати у процесі децентралізації вирішили зберегти цей освітньо-культурний осередок на селі, обіцяють й надалі підтримувати юні таланти, обдарованих дітей, особливо з глибинки, з віддалених сіл.

Надія Ярославівна Галабурда саме для таких пише пісні, вчить вокалу, возить на фестивалі, конкурси та концерти. Бо для неї вони – найкращі, найталановитіші.  «Якщо ти всміхнешся до мене…» – так називається останній,  наразі 7-й,  диск композиторки, що вийшов у світ цьогоріч. Вже від однієї його назви віє добром, теплом та Україною…

Галина ВАНДЗЕЛЯК