Що там українці “запалюють” на полі?

Вже неодноразово доводилося чути від спортивних коментаторів, що наші футболісти “запалюють” на полі, а їхні вболівальники – у фан-зонах. На хлопський розум, так би мовити, що можна запалювати на полі? Ну, стерню можна підпалити (як на нинішні часи – кримінал), ну – копицю сіна з дурного розуму (ще тяжча стаття КК “світитиме”). Але що отак взяти і запалювати? Тут щось не те…

Оте “не те” криється у нашій давній звичці “мавпувати”, бездумно переносити лексичні одиниці з російської мови в нашу солов’їну й калинову. Навіть тепер, коли усе, пов’язане з росією, дискредитоване путінською агресією.  Ось тому й доводиться іноді чути від наших ескулапів, що той чи інший орган “харчується” від якоїсь судини (з російського “питается”) замість “живиться”. Не кажучи вже про те, що наші місцеві патріотичні діячі щось там, за їхніми словами, “получають”. А щодо отого “запалювання”… Є у росіян таке тусувальне –  “зажигать” (в розумінні – викликати сплеск енергії, почуттів, натхнення). Люблять вони його  вживати за першої-ліпшої нагоди. От і вирішили наші хлопці та дівчата не надто напружувати мізки і перекласти оте “зажигать” на перший же варіант, що спав на думку, – “запалювати”. Не надто переймаючись тим, що в українській мові “запалювати” вживається не самостійно, а як частина фразеологічного вислову (запалити душу, серце). І нерідко вони так “запалюють” в ефірі, що це, так би мовити, трохи пече вуха…

Ігор ДУДА