Війна закінчиться після нашої перемоги

«Правий сектор» воює на Донбасі з 2014 року. Але у 2015 році в організації відбувся розкол, була створена Українська добровольча армія, очолювана Дмитром Ярошем. Чому виникла УДА, що спричинило розкол між колишніми керівниками ДУК, і на що претендує Ярош? На ці та інші запитання відповів начальник штабу УДА Сергій Ільницький, позивний – «Сокіл».
– Як ви потрапили в ряди «Правого сектору» і стали людиною, наближеною до Дмитра Яроша?
– Я військовий за фахом, тому просто не міг лишитись осторонь. Тим більше, що мій син зі своїми друзями влітку 2014 року теж відправився в зону АТО. Вийшовши на Яроша, запропонував йому свої послуги. Тоді ж узгодили мій напрям роботи – спочатку в 5 ОБАТ,  потім в ДУК, а згодом і в УДА. Я призначив відповідальних за матеріально-технічне й продуктове забезпечення, контролював щоденний облік особового складу, організував караульно-постову службу. З другом «Гатило» розписали графік перебування  бойових рот на передовій: 1/3 роти воює, 1/3 перебуває на батальйоні в резерві. Всі інші – вдома, у відпустці. Це рівномірно розподіляло навантаження на усіх добровольців.

• Коли було створено ДУК «ПС» і УДА?

– Перший бій добровольців під командуванням Дмитра Яроша відбувся 20 квітня 2014 року під Слов’янськом. А вже 15 липня провідник «Правого сектора» Дмитро Ярош у відкритому зверненні проголосив про формування Добровольчого українського корпусу. Офіційна дата створення ДУК «ПС» – 17 липня 2014 року. Саме цього дня були видані перші накази та загальні положення.
28 грудня 2015 року, після офіційної заяви Д. Яроша про вихід з «ПС», було прийнято рішення про переформатування бойових підрозділів ДУК «ПС», які підтримали Д. Яроша, в УДА.
– Що передувало розколу у «Правому секторі»?
– Багато чинників. Всі, хто підтримав Дмитра Яроша, мають твердий намір перемогти ворога й звільнити окуповані території. Зброя мають використовувати за призначенням, там, де вона потрібна, – на передовій, а не як у випадку в Мукачевому.
Ті, хто залишилися в «ПС», мають свою думку. Вони вважають, що першочерговим завданням є боротьба з режимом внутрішньої окупації, з існуючою владою, що, на нашу думку, ослабить наші позиції на фронті.
– Як ставилися до цих подій рядові бійці та командири підрозділів ДУК?
– Кожен тоді зробив свій вибір, ніхто нікого не примушував. Так, наприклад, 1 штурмова рота 5-го ОБАТ вийшла зі складу батальйону. За актами передачі вони отримали своє майно та зброю й залишили територію ППД батальйону.
– Багато людей зазначають, що розкол у «Правому секторі» призвів до ослаблення націоналістичних позицій?
– Я так не вважаю. Кожен вибрав свій шлях. Мета залишається одна – боротьба з окупантом. Зате у нас тепер залізна дисципліна. Ми встановили низку правил. Хто їх не виконує, з тими ми прощаємося. Доброволець – це той, хто добровільно погодився виконувати встановлені правила та відповідні накази.
Ми дуже багато уваги приділяємо бойовій підготовці. Відкрили навчальний центр УДА, де добровольці проходять вишколи та бойове злагодження. Завдяки цьому маємо дуже низький відсоток втрат.
– Великою проблемою на фронті є алкоголізм. Так звані «аватари» заполонили ряди армії. Як у вас із цією проблемою?
– Ми встановили надзвичайно жорсткі правила. Хто їх не виконує, тому не місце в УДА. Ми добровольці. Навіщо приходити на фронт і вживати алкоголь, а потім через нього загинути? Хоча, правду кажучи, були випадки вживання алкоголю. Таких людей відправляли додому.
– Наскільки є правдивою інформація про отримання вашими бійцями заробітної платні?
– Ми це називаємо матеріальною допомогою. Керівництво УДА та відповідні служби постійно працюють на тим, аби роздобути якісь кошти для тих, хто воює. Завдяки небайдужим людям, підприємцям ми маємо можливість допомагати хлопцям фінансово. Є політики в Україні, які переймаються долею воїнів УДА. Тому кожна людина, яка підписала наш внутрішній контракт, може отримати фінансову допомогу. Якщо такої можливості немає, то нічого не отримують. Залежно від посади, ця допомога становить від 5000 гривень.
– Багато людей, особливо колишні побратими з ДУК, натякають, що ви не добровольці. Мовляв, останні воюють безплатно, їм не потрібні гроші.
– Це абсурд. Що поганого в тому, що доброволець може відправити своїй сім’ї якісь кошти? У нас є такі, хто вже більше трьох років на війні. Де вони мають брати кошти? Є й ті, які приходять на короткий термін, їм така допомога не потрібна.
– Як відбувається співпраця з ЗСУ? Хто домовляється про бойові позиції для підрозділів?
– Дмитро Ярош, радник начальника Генерального штабу України з питань співпраці з добровольчими формуваннями. Є домовленості, якщо підрозділам ЗСУ потрібно підсилення, то ми надаємо його. Плюс наш медичний підрозділ «Госпітальєри» постійно задіяний. З часу створення вони надали допомогу та провели евакуацію близько 2500 осіб.
Всі наші дії узгоджені з керівництвом АТО та ЗСУ. В разі виникнення небезпеки для наших бійців, ми приймаємо рішення самостійно, адже життя хлопців – на першому місці.
– На вашу думку, як полковника у відставці і одного з командирів УДА, чи можливий варіант із силовим звільненням Донбасу?
– Звичайно. Рівень армії дає змогу провести військову операцію та звільнити окуповані території. Але все зводиться до того, що ніхто не знає, як поводитиметься Москва в разі наступу українських військ. Всім відомо, що величезні сили росіян, які в рази перевищують чисельністю ЗСУ, стоять у Білорусі та біля кордонів Донецької області. Тут потрібно працювати і в політичному напрямку. Донбас у такому стані не потрібен Путіну, бо весь розграбований, розбитий. У нього таких територій своїх вистачає. Донецька і Луганська області потрібні РФ для політичного тиску на Європу, світ. Тому переговори теж мають велике значення.
– Ситуація в УДА стабілізувалася. Чи це притягує нових добровольців?
– Так. Ми створили новий навчальний центр, де хлопці без військового досвіду мають змогу отримати його. А бійці, котрі воювали, проходять бойове злагодження. Донецька і Дніпропетровська області дали нам недавно близько ста бійців. Люди відчувають, що про них дбають, матеріально і соціально, тому охоче вступають в наші ряди. Також ми займаємося військово-патріотичним вихованням молоді. Для дітей від 14 до 18 років організували літній табір, де вони отримують звання «Юний доброволець». Вихована у дусі патріотизму молодь – запорука сильної країни.
– Яка подальша доля хлопців, які вже відвоювали? Вони отримують якусь допомогу?
– В кожній області є штаби та призначені координатори, до яких у разі потреби можуть звернутися наші добровольці. Соціальний відділ веде справи всіх бійців – як УДА, так і ДУК.
В 17 областях на рівні обласної адміністрації добровольців визнали учасниками АТО, вони отримують відповідні посвідчення та користуються пільгами. Але я впевнений, що ми зможемо домогтися визнання на рівні Верховної Ради України. Всьому свій час!
– Статус учасника бойових дій отримали чверть мільйона українців. Тоді як справжніх героїв воювало в рази менше. Що ви можете сказати з цього приводу?
– Я знаю, що статус УБД отримували люди, які війну бачили тільки по телевізору. Також ті, які перебували на третій, другій лінії оборони. Їх кількість постійно збільшується. І в майбутньому цей недолугий закон потрібно буде змінювати. Адже вкрай несправедливо прирівнювати чиновника, котрий виписав собі відрядження у Краматорськ, щоб отримати пільги, і бійця, який перебував в ДАП. Це нечесно.
– Скільки членів УДА перебувають нині в АТО? Якщо це не секрет, звичайно.
– Близько півтисячі чоловік. У більшій кількості немає потреби. Це величезне навантаження на матеріальну і технічну частину.
– Які найближчі плани Дмитра Яроша?
– Нещодавно на острові Хортиця відбулось велике зібрання, де Дмитро Анатолійович вкотре підтвердив, що ми будемо брати участь у виборах усіх рівнів, в тому числі й президентських.
– Більшість наших читачів часто запитують, коли вже закінчиться ця війна?
– Після нашої перемоги, як у козацькому кличі: «Воля, або смерть!»
 
Михайло Ухман