Стриптиз чоловічої душі

19 листопада у Тернопільському обласному академічному українському драматичному театрі ім. Тараса Шевченка відбулася прем’єра однієї з улюблених у європейських театрах вистави польського драматурга Анджея Сарамоновіча «Гормон кохання, або Тестостерон».

Тернополяни побачили її першими в країні в українському перекладі відомого поета, прозаїка та драматурга Олександра Ірванця, який побував на прем’єрі. А поставив її заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила. Він розповів, що тернопільська трупа вирішила звернутися до такої відвертої та сучасної драматургії для того, щоб іти в ногу з часом та не відставати від Європи.
За жанром, визначеним в афіші, – це занадто відверта комедія. Хоча мені більше імпонує її психологічно-філософський статус. В канву вистави чітко і гармонійно вплітаються наукові розвідки про аналогії гормону кохання у тваринному світі, а в житті пернатих -особливо. Це ж треба, чи не кожне третє ластів’ятко – байстрюченя! А що вже казати про дослідження батьківської генетики в дітях! Чи не кожен третій новонароджений за аналізом ДНК – не батьковий, вірніше, не чоловіковий… Багато подібностей у людини і з мавпами, як стверджують два провідні вчені, герої «Тестостерону». Як у перших, так і в других у разі
збільшення тестостерону в крові (навіть від думок) особа чоловічої статі стає агресивною, сміливою, рішучою. І відразу груди розпирає заклик на кшталт «будь самцем!»
А от жінкам дісталося! О, цей непереможний, на рівні інстинкту розмноження, чоловічий гумор, чоловіча логіка! Медики стверджують, що в сильної статі працює активно лише одна півкуля. Астрологи ж подейкують, що чоловіки прилетіли з Марсу, тоді як жінки стали розумними і красивими на Венері, потім уже прилетіли на Землю освоювати простори і навчати чоловіків.
Бо ж усе було навиворіт при цих затестостеронених істотах! Драматург виписав дуже напружений розвиток подій з чисто чоловічими розв’язками! Виходить, що про проблеми, в які варто вникати лише після 18, написав чоловік. Герої твору – чоловіки. Отже, все бачення лише з точки зору сильної статі. Хоча гормон щастя і кохання є і в жінок. От з цього боку ніхто не закинув навіть словечка!
Вистава є викликом нашій ментальності про одну любов на все життя, одну калину, одну стежину, разом в горі і радості… У виставі не було слів «кохана», «люба», «мила» чи «одна-єдина». Натомість «фурія», «хвойда», «шльондра» були найм’якшими. І то йшлося про те, що чоловіки мають жінок там, ну… трохи нижче спини. Це називають тепер фішкою новітнього театру. У багатьох моментах сумно було від того, що зал сміявся. Просто глядач потрапив у коло крутих чоловіків напідпитку, які відкриваються один одному через взаємини з жінками. При нас же таке не говорили б, а між собою буває ще й колоритніше, особливо зі словами-зв’язками нецензурної лексики. Хоча пан Ірванець сказав, що в перекладі це все мінімізовано… Уявляю оригінал!
Забігаючи наперед, окремо хочу сказати про гру акторів, яка була неперевершеною. До речі, у виставі задіяні заслужені артисти України Олександр Папуша та Андрій Малінович, актори Євген Лацік, Роман Демчук, Максим Попович, Сергій Бачик та Ігор Наконечний. Хлопці, як з голочки! Красиві, харизматичні. Як сказав режисер, на сцені – тільки сім акторів, сім чоловіків та… гормон кохання. П’єса, як переконує В’ячеслав Жила, про вічне, а головний стриптиз – це стриптиз душі чоловіка. На переконання режисера-постановника, актори успішно виконали його побажання і яскраво продемонстрували «ввірені їм характери героїв». І тут було їм чим бавитися. Драматургія дійсно високого гатунку, суцільна експресія.
Захоплений твором і грою наших артистів і Олександр Ірванець. П’єса відлежувалася уже кілька років, тому він з радістю запропонував її тернополянам. Особливий пієтет у пана Ірванця до файного міста і до нашого театру. Йому звучали окремі аплодисменти за чудовий переклад твору. Хочеться побажати успіху цьому комерційному проекту, з огляду на цнотливость нашого глядача. Креативна вистава з інтригуючою назвою, на думку адміністрації театру, приверне увагу глядачів, зацікавить новизною і збагатить театр фінансово. Квитки уже продані до половини грудня.
І невеличка ремарка на майбутнє. У перспективі може хтось із європейських драматургів напише п’єсу «Окситоцин». Саме цей гормон називають іноді гормоном вірності. Як вважають учені, він відіграє важливу роль у підтримці стійких стосунків між людьми. Окситоцин виробляється в значних кількостях у мозку людини не тільки під час сексу, а й під час пологів! Відповідно, не лише гарні інтимні взаємини емоційно прив`язують жінку до чоловіка, а й народження дитини. Чи не гарний сюжет про одну стежину, калину, родину… і про одну любов. Щоб хотілося жити навіть після зради близької людини, щоб світліше було в світі лицемірства і щоб не розівчитися любити вірно, красиво, щиро, до самозабуття…

Людмила ОСТРОВСЬКА