Осяйною виходить на сцену

600014На сцені з’являється тендітна юна дівчина – і зал завмирає: здається, такі вже давно знайомі всім поетичні рядки враз оживають новими образами, яскравіють свіжими барвами. Вона не читає, а мовби творить інтонацією своєрідний емоційний зв’язок зі слухачем. Щиро, легко, природно. І слухач іде навстріч тим емоціям, вірить їм, приймає за свої.

Так ще у шкільні роки розпочинала виступи на сцені Анна Патрило з Шибалина, що на Бережанщині.

– Мої перші несміливі успіхи у виразному читанні віршів та якусь особливу наполегливість у цьому помітила перша вчителька Галина Ярославівна Мигдаль. Підтримала мене, залучала до шкільних та сільських заходів. Дуже їй вдячна за це. Адже ще тоді я мала відчуття, що сцена – це моє, – стримано й водночас захоплено ділиться Анна.

І хоч їй ледь за дев’ятнадцять, за плечима вже чималий сценічний досвід. Це – виступи і призові місця на численних конкурсах читців районного і обласного рівнів, фестивалі, імпрези, різноманітні культурно-мистецькі заходи в районному будинку культури, музеях і навчальних закладах міста, на горі Стрілецької слави – Лисоні…

А цьогоріч у складі зразкового дитячого театру “Зернятко” Бережанського районного будинку культури стала володарем Гран-прі обласного фестивалю-конкурсу “Чарівний світ казки”, який відбувся у Тернополі. Її роль Феї із казки “Попелюшка” підкорила і глядачів, і фахівців.

До речі, однією із провідних акторок зразкового дитячого театру “Зерняко” Анна стала після чергового районного конкурсу читців, у якому була задіяна. Керівник колективу – Галина Єлісевич – помітила здібну дівчину й запросила спробувати власні сили на вищому рівні. Та погодилася.

– Аня – різнопланова акторка, – з теплотою розповідає Галина Василівна. – Грає у казках, виставах для дітей та юнацтва, бере участь у літературно-музичних композиціях, є ведучою концертів. Однак найбільше їй вдаються ліричні характерні ролі. Мабуть, тому, що це випливає з її натури. Адже й сама вона така лірична й самозаглиблена! А ще надзвичайно товариська, комунікабельна. І старанна, відповідальна, без чого не можна обійтися в нашій професії.

Щоправда, після навчання у дев’ятирічці в рідному селі Анна на деякий час поміняла пріоритети – закінчила Бережанський агротехнічний коледж за спеціальністю “Економіка підприємства”. Проте…

– Батьки бачили мене економістом. Я й сама усвідомлювала, що цей фах більш наближений до повсякденності. Все ж пов’язувати себе назавжди з рахунками не захотіла, – сміється.

Сцена вабила, кликала, не полишала в спокої. Нині знову чимало великих імпрез Бережанського краю не обходяться без участі Анни. І всюди глядачі зустрічають її дуже приязно.

– А якийсь кумедний випадок зі сценічного життя можеш пригадати? – цікавлюся.

– Якось довелося бути ведучою на звітному концерті аматорів рідного Шибалина. Виступи затягувалися… А я взула туфлі на високих підборах. Під час паузи захотілося перепочити за кулісами. Я й присіла… А там хтось, як на гріх, залишив відро з водою! Словом, усі заключні номери оголошувала в мокрісінькій сукні… Правда, я швидко себе опанувала, й ніхто нічого не помітив.

Нині Анна Патрило – студентка факультету театрального мистецтва Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. Звісно, клопотів додалося. Та, попри труднощі, знов і знов усміхненою та осяйною виходить на сцену… Глядацька зала завмирає. Лине милозвучний голос, торкає людські серця. Звершується тайна творення мистецтва.

Катерина ПАНЬКІВ

м.Бережани

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*