На Тернопільщині на честь Петра і Павла названо понад 50 храмів

12 липня – День славних апостолів Петра і Павла. Цього дня закінчується Петрів піст, який встановлений на згадку про святих апостолів, їх служіння та страждання.

Апостол Петро – покровитель рибалок, слюсарів, гончарів, годинникарів, ковалів. Павло – покровитель пекарів, ремісників, перекладачів, лекторів, вчителів іноземної мови, туристів.

За переказами, апостоли Христові Петро і Павло відійшли до Господа в один день – 29 червня  67-го р. – в Римі у роки переслідування християн. Святого Петра розіп’яли головою вниз. Святому Павлові, як римському громадянинові, відтяли голову. Вшановування їхньої пам’яті почалося відразу ж після страти. А у нас відзначати це свято почали після хрещення Київської Русі.

На честь святих Петра і Павла на Тернопільщині названо понад 50 храмів. Усі вони мають свою неповторну історію. Унікальними є церкви у с. Йосипівка Тернопільського району (дерев’яна, збудована на острові посеред ставу), у місті Чортків (катедральний собор Верховних Апостолів Петра і Павла, Бучацької єпархії УГКЦ, збудований у вигляді тризуба). Монастирська церква св. Апостола Петра на вул. Володимира Великого у Тернополі відома тим, що Різдвяну шопку, яку щорічно тут встановлюють від 2005 р., вважають найбільшою в Україні. У храмі також зберігаються мощі святих Петра і Павла. Світлина церкви святих Верховних Апостолів, що у с. Буцнів Тернопільського району, виконана тернопільським краєзнавцем і фотохудожником Миколою Василечком, увійшла у ТОП-100 найкращих світлин України під час конкурсу «Вікі любить пам’ятки».

Церкви на честь Петра і Павла названі у багатьох містах і селах.

На честь цих святих названі й костели, зокрема у Бережанах – пам’ятка архітектури та містобудування національного значення.

Є й каплички, названі на честь св. апостолів Петра і Павла, зокрема у с. Літятин Бережанського району (1999 р. з ініціативи Марії Паньків і Стефанії Смаль споруджено капличку на честь святих Петра і Павла на місці знесеного хреста), Жилинці Борщівського, Нирків Заліщицького районів.

Фігури на честь Верховних Апостолів Петра і Павла є у селах Мушкатівка Борщівського, на фасаді недіючого костелу у с. Постолівка Гусятинського, Солоне і Устечко Заліщицького, Білокриниця (1936 р., фундатор – Ян Малий) і Поплави Підгаєцького, Воля (жертводавці Софія Дуда і Богдан Палій) і Ладичин (1886 р., фундатори – Андрій та Ілля Штанимири) Теребовлянського, Баворів Тернопільського районів.

Дерев’яні скульптури Петра і Павла 17 століття були з первісно­го іконостасу Ус­пенської церкви м. Підгайці (роботи народних майстрів), які вивезли з міста у 1961 р. учасники експедиції під керівництвом Г. Логвина (Л. Міляєва та Л. Членова), нині зберігаються у Національному художньому музеї у м. Київ.

До свята наші прадіди прибирали садибу, підбілювали та підфарбовували хату, вішали чисті рушники. На Службу йшли з квітами й віночками, окрасою котрих були червоні маки.

Ритуальною стравою були мандрики. Випікали ці коржики із пшениці, зібраної під час Петрівки, перевареної сироватки, сиру та яєць. Назву пиріжків у народі пов’язували з легендою про мандрування світом апостолів Петра й Павла, у яких зозуля вкрала одного «мандрика», і за це її Бог покарав – саме о цій порі вона перестає кувати. Якщо її кування чути було й після свята Петра, то це вважали на нещастя. До свята Петра господині намагалися зробити перші зажинки ячменю з нового врожаю і в день свята освятити в церкві обрядовий хліб.

Віктор КАРПОВИЧ

 

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*