Вважалося, збережена лише одна-єдина фотографія письменника-патріота – з розстрільної справи…

Так думали дослідники життя та творчості Олелька Островського, що жив  часами козацтва і був знищений  за любов до України. Не знали, що старі фотографії дивом уціліли – їх зберіг і приніс днями до редакції  правнук письменника Олександр Львович Плотніков, який  мешкає  у Тернополі.
Він люб’язно погодився оповісти історію свого легендарного прадіда. Ні він, ні його уже покійна мама Олександра навіть не підозрювали про  існування цього справжнього патріота України – Олелька Островського. Це було багаторічною таємницею сім’ї, про це не говорили у родині, зважаючи на заборонену постать так званого ворога народу, а насправді українського самостійника. Однак свято берегли архіви – рукописи, листи, фотографії кінця 19 – початку 20 століття.
Як розповів Олександр Плотніков,  він завжди знав про існування давніх фото, але не відав, хто на тих світлинах. На одній з них є відображені Олелько Осторовський та його дружина Анна –  вродлива й талановита акторка. Однак вона свого часу затерла своє обличчя, аби не видно було, хто поряд із так званим ворогом народу.

Ким же був Олелько Островський? Передусім, великим патріотом України, який любив свою державу усім серцем. У мене на столі лежать його книги  з «Бібліотеки української героїки». Перша –  «Іван Богун, полковник Вінницький», друга – «Руйнування Батурина», третя – «Гетьман Іван Мазепа». Рік видання – 2009. Це, звісно ж, перевидання книг, написаних Олельком Островським на початку 20 століття, і після його розстрілу за контрреволюційну діяльність у 1919 році заборонених на довгі роки…

Загалом Олелько Островський  написав  26 творів – романів, п’єс, оповідань. Усі вони глибоко національні, сповнені любові до України. Головним його надбанням стали історичні твори про козаків і  патріотична діяльність, спрямована на боротьбу за вільну самостійну Україну. Відомий як письменник, отаман козацького куреня міста Золотоноша (Полтавщина), комісар крайової Центральної ради в місті Тифліс (Закавказзя).
Олелько також захоплювався театром. Він писав п’єси, був актором та режисером. Коли працював актором Львівського українського театру в Коломиї, 1908-го зустрів свою долю –  дружину Анну. З нею у 1909 році гастролював і в Тернополі. А під час однієї з вистав – п’єси «Гетьман Дорошенко» – О.Островський вигукнув зі сцени: «Хай живе самостійна Україна!», чим викликав бурхливі оплески глядачів. Пізніше цей епізод став одним із пунктів звинувачення його в українському шовінізмі та  націоналізмі.
Після його розстрілу дружина Олелька Анна залишилася з двома доньками  –  Галиною та Ольгою. Обох дівчаток хрестив  друг родини Островських – всесвітньо відомий актор Опанас Саксаганський.  До речі, і його давні фотографії, і світлини інших відомих людей є у архівах Островських.

Одна з дочок Олелька і Анни Галина народила дочку Олександру, а та сина – Олександра  Плотнікова, який, власне, і розповів цю дивовижну історію життя патріота України  Олелька Островського, ознайомив із розстрільною справою прадідуся, який відійшов у засвіти у 32 роки, залишивши нащадкам талановиті твори, історію свого такого короткого, але насиченого патріотикою життя.
Із часом змінювалися прізвища, місця проживання родичів, не можна було говорити правду про минуле.  Мама Олександра Плотнікова (нині покійна) після закінчення вузу виїхала за направленням у Ташкент, а у 1965 році оселилася у Тернополі. Пан Олександр закінчив тут школу, педагогічний інститут, має звання «Старший вчитель»,  є  вчителем  трудового навчання і креслення вищої категорії та вчителем первинної військової підготовки Тернопільської  ЗОШ І-ІІІ ст. №19. Каже, що зі спадкоємців легендарного Олелька Островського залишився він, його дочка Юля Вавіловс та 3-річний онук Валерій, а ще старенький дядько, мамин рідний брат Георгій, який залишився мешкати у Ташкенті, так і не переїхавши до України.
Правнук письменника  Олелька Осторовського, що  майже все життя мешкає у Тернополі,  розповів, яким чином його і тоді ще живу маму (внучку Олелька) розшукав професор-науковець  із Києва, людина зі світовим іменем –  Василь Васильович Яременко. Він досліджував біографію та творчість Олелька Островського, не маючи світлин, адже була збережена лише одна-єдина фотографія письменника-патріота – з розстрільної справи.

Можна тільки уявити  щастя Василя Васильовича, коли він виявив родичів із цілим, збереженим архівом легендарної постаті всеукраїнського масштабу. Аналогічною була і реакція тих, хто, нарешті, дізнався про свій родовід, про його таємниці, зумів із трепетом у серці по-новому переглянути сімейні раритетні цінні фото…
Їх та історію життя, громадську, політичну та творчу діяльність  легендарного Олелька Островського Олександр Плотніков нещодавно презентував і на всеукраїнській науковій конференції  «Центральна Рада – світоч державотворення», що відбулася у рамках відзначення  100-річчя ЦР у бібліотеці-музеї “Літературне Тернопілля”. Адже у березні 1918 р. О.Островський із загоном добровольців вигнав із Золотоноші загін червоногвардійців під командою комісара Гальперіна і відновив у місті владу Центральної Ради.
Олександр Плотніков також запропонував представникам  архівів, музеїв, бібліотек, навчальних закладів скористатися копіями документів, які стосуються біографії та творчості його прадіда-патріота України  Олелька Островського.
Галина ВАНДЗЕЛЯК
На знімках: Олелько Островський (фото з розстрільної справи, 1919 р.); дві доньки Олелька – Галина і Ольга (1934 р.); онучка Олелька Олександра з правнуком Олександром (1977 р.), Олександр Плотніков демонструє раритетний, збережений сім’єю,  фотоархів родини.
Фото з сімейного архіву родини Островських та Плотнікових.