Пані Валентина на карантин не зважає – великодні рушнички вишиває…

Тернополянка Валентина Кравчук раніше перевагу надавала вишиттю нитками, нині у неї в пріоритеті –
бісер.

Талант вишивання успадкувала від бабусі
Валентина Трохимівна родом з Житомирщини, коли вийшла заміж, переїхала жити на Тернопілля. Тут народила донечку Олесю. Працювала у Пенсійному фонді. Вишиванням захопилася ще у шкільні роки. Поки була на роботі, також бралася за голку та нитки. Але часу не завжди вистачало на захоплення, яке успадкувала від бабусі – знатної майстрині вишиття.
У доробку  жінки – до тисячі вишиваних робіт, у тому числі – до вісімсот вишиванок з бісеру. Це і картини, і блузки, і плаття, і рушники, і сумки-кладчі.
Понад 50 великодніх рушничків створила Валентина Кравчук на кошики і для дорослих, і для малечі.
– На жаль, – каже майстриня, – нинішнього року Пасха через карантин буде не такою, як минулими роками. Але я все одно вишиваю, для душі. Карантин мине, а вишивані великодні рушники будуть милувати око в наступні роки.
У моєму творчому доробку нема двох однакових рушників, у кожен додавала щось нове, оригінальне, яскраве.

Колекціонує котиків
Усі стіни у квартирі Валентини Трохимівни – у вишиваних картинах. А ще вона має колекцію з 500 статуеток котів. Таке захоплення через те, що жінка народилася у рік Кота. Також вдома має 4 вишивки з котиками, ще понад 10 роздарувала.
Любить вишивати й інших звірів. Картину «Вовки», наприклад, подарувала зятеві. На ній зображені вовк і вовчиця на узлісссі. Дочка Олеся розмістила вишиванку у своїй спальні у Нідерландах, де живе. Вважається, що ця картина символізує вірність, довговічність та міцність сімейних стосунків. Тепер думає, що б то вишити для крихітного чотиримісячного онука.
Також Валентина Трохимівна обожнює однотонну вишивку. Вишиває по чорному білим, або по білому – чорним. Остання її робота у цьому стилі – пара, що танцює вальс…
Галина ВАНДЗЕЛЯК