Сергій НОРД: «Нам вдалося згуртувати українських канадців»

«Свобода» продовжує стежити за веломандрівкою тернополянина, бійця Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» і командира Тернопільської резервної сотні ДУК Сергія Норда. Він разом із товаришами на двохколісному транспорті подорожує Сполученими Штатами Америки. Однак не для розваги, а щоб привернути увагу американців, канадців до проблем війни, пояснити заокеанським друзям злочинну сутність Росії…
Більш як двадцять днів триває веломандрівка  українців, зокрема і нашого краянина Сергія Норда. Недавно Сергій знову вийшов на зв’язок із редакцією та повідомив, що  вони нарешті добралися до Канади.
«Як я уже неодноразово наголошував, ця поїздка виявилася настільки важкою, наскільки крутою. У Сполучених Штатах місцевість більш-менш рівнинна. А ось Канада зустріла нас великими підйомами, горами. Тоді ми зрозуміли, що основне «важко» ще попереду. Але нам було цікаво долати ці труднощі», – втомленим, однак радісним голосом розпочав розповідь веломандрівник.
З особливим трепетом Сергій ділився тим, як їх зустріла у Канаді українська діаспора. З хлібом-сіллю на вишитому рушнику, згідно з українськими традиціями. Хлопець каже, було дуже приємно, хоча люди вже тривалий час проживають в іншій країні, однак не забули своєї культури.
«Спершу – теплі знайомства, розмови. Далі ми розповідали про те, що коїться на Україні. Намагалися донести найголовніше: агресор вбиває наших хлопців, топче нашу землю, і нам, як ніколи, потрібно об’єднатися, щоб вигнати цю нечисть з нашої Батьківщини. Нас слухали зі слізьми на очах, обіцяли підтримку…
Далі ми вирушили у Ванкувер. Там у мене розпочались неприємності», – продовжив Сергій Норд.
Як з’ясувалося, напередодні, ще в Штатах, Сергій впав з велосипеда. Сам – наче нічого, а ось його двоколісний друг був пошкоджений. Ще день транспорт протримався, а ось вже на канадській землі остаточно відмовив.
«Ми пішли у місцеву майстерню. Там нас ошелешили вартістю ремонту – 600 американських доларів. Сказали, що дешевше буде придбати новий велосипед. Мені було дуже гірко. Адже на цьому я вже проїхав більш як 2500 кілометрів і хотів би продовжити подорож далі… На щастя, світ не без добрих людей. І мені на допомогу знову прийшли українці, котрі там проживали. Вони допомогли нам грошима. І я таки придбав новий велосипед, на якому продовжив мандрівку».
Два дні веломандрівники відновлювали сили у Ванкувері. Щодня долати сотні кілометрів крутячи педалі, дуже виснажливо. Щоб не вибитись із сил, потрібен був відпочинок. Однак українці вирішили скористатися цією нагодою, щоб поспілкуватися із місцевим населенням. Сергій розповів, що їх запросили на радіо і вони у прямому ефірі розповідали про події, що відбуваються в Україні. Тернополянин каже, що ні вони, ні ведучий навіть не очікували на таку кількість дзвінків. Найбільше телефонували у студію представники діаспори, котрі втратили зв’язок з Україною і знають про становище на Батьківщині лише з телевізійних новин. Запитання були різні: про політичну ситуацію, війну,  економіку…
«Окрім того, на нас очікувала ще одна дуже цікава зустріч із півсотнею представників нашої діаспори. І ми вирушили у такий собі міні-веломарафон. Проїхали вздовж узбережжя затоки понад десять кілометрів усі разом, тримаючи в руках український прапор. Місцеві українці хотіли таким чином приєднатися до нашої місії. Було дуже круто! Ми спілкувалися, слухали їхні міркування стосовно певних проблем. Також приємно і те, що багато з них знайомилися між собою. Тож ми об’єднували українців ще й на чужині…»
Два дні минули дуже швидко. Багато емоцій, цікавих знайомств тощо. Українці були найбільше задоволені тим, що їм таки вдалося донести правду про те, що коїться у нашій державі, згуртувати тамтешню діаспору.
Ванкувер залишився позаду. Веломандрівники вирушили на північний схід Канади.
«Якось ми зупинилися, щоб переночувати на одному із кемпінгів. Поки розкладали намети, я помітив неподалік подружню пару, котра з цікавістю за нами спостерігала. Чоловік і жінка уже були літніми людьми. Ми познайомилися. Спершу спілкувалися англійською. Коли ж жінка почула, що ми з України, аж розплакалася. З’ясувалося, її батьки були українцями. Емігрували ще молодими, і вона народилася в Канаді. Однак батьки робили усе, щоб їхня донька не забувала своє коріння. Тож наша співрозмовниця почала спілкуватися з нами українською. Нам було дуже приємно. А її чоловік добре знає історію України. Розповів такі історичні факти, про які ми й самі не знали…»
Веломандрівники рушили далі. Попереду – тисячі кілометрів доріг, сотні сіл і міст. Сергій розповів, що їхня мандрівка є ризикованою і небезпечною. Адже населені пункти у Канаді розташовані далеко один від одного, до того ж у горах. Тож українцям доведеться їхати повз ліси. А там, як розповідають місцеві жителі, водиться чимало ведмедів.
«Та я сподіваюся, що зустрічі з ними ми уникнемо. І вже зовсім скоро розповімо вам про нові знайомства, пригоди. Та основне – чи вдалось нам таки донести до представників нашої діаспори реалії того, що відбувається на Україні», – завершив розмову тернополянин Сергій Норд.

Зоряна ДЕРКАЧ