Звідусіль – потроху

Здається, після Леоніда Буряка тернопільська “Нива” не мала на тренерському містку такої авторитетної в футбольній Україні особи – нещодавно команду очолив колишній воротар національної збірної України Юрій Вірт. Він вже встиг скуштувати тренерського хліба: очолював “Верес”, “Рух”, “Звягель”.

Під його керівництвом команда з Житомирщини  вийшла до Першої ліги України, однак втратила статус професійного клубу і знялася з чемпіонату.  В оновленому тренерському штабі “Ниви” помічниками Ю.Вірта  працюватимуть Микола Лапко та Олександр Зотов. Навряд чи Вірт  може розраховувати на спокійне життя в Тернополі (тим більше, з урахуванням доволі високої плинності тренерських кадрів у “Ниві”). А ще з урахуванням того, що керівництво “Ниви” поставило перед Віртом та його помічниками завдання фінішувати після першого етапу в чільному квартеті групи “А”, що дозволить продовжити боротьбу за підвищення в класі.

Біля екрану телевізора не завжди можна скласти уявлення про те, що діється чи діялося в українському футболі, і цю прогалину заповнюють розповіді людей, які перебували у вирі  подій. А з них виходить, що методи, що застосовувалися в ньому, можна назвати авторитарними, або ж гангстерськими – що кому більше до вподоби. Зокрема, Мирон Маркевич розповів історію, як “Карпати” хотіли повернути в команду Андрія Гусіна (минулого тижня була 10-та роковина його загибелі), але київське “Динамо” в особі тодішнього президента Григорія Суркіса  застосувало  вельми “переконливі аргументи”.

 “Після  виступів Андрія за армійський “ЦСКА-Борисфен” ми хотіли повернути його в “Карпати”. Нас по дорозі з Києва до Львова підрізав джип, вийшли люди з автоматами та забрали Гусіна до себе в авто. У підсумку далі Лобановський побачив у ньому опорного хава, а сам Андрій з часом став одним з найкращих гравців в історії українського футболу”, – згадує Маркевич. То що, в даному випадку маємо справу з відомим “Немає зла, щоб не вийшло на добре”?

Відомий український журналіст Ігор Циганик розповів скандальну історію, пов’язану з  формуванням складу національної збірної України:

“Це сталося трохи раніше, не зараз… Один “почесний уболівальник” одного з клубів УПЛ, якого часто показують на трибунах, телефонував головному тренеру збірної України Сергію Реброву та практично в ультимативній формі вимагав, щоб гравців цього клубу викликали до збірної. При цьому погрожував “високими зв’язками”. У відповідь він був посланий далеко і правильно. Тут треба віддати належне Сергію Реброву, який зумів протистояти нахабному тиску і і прямим текстом сказати: ” Іди ти… знаєш куди”. Хм…цікаво, кого ж це так часто показують на трибунах?