Тримаймо стрій

Попри відчай, попри випробування, попри втрати – мусимо тримати стрій!

Зорана рілля спрагла насіння, сплюндровані сади чекають оновлення. Хтось одружується, хтось народжує, хтось оберігає, хтось рятує… Усе й усі – важливі! Нині кожне почуття загострене до краю. Бо триває війна! Бо звитяжно й жертовно гинуть наші доньки й сини, захищаючи Україну. (Господи, вони з’єдналися зі Світлом, такі вродливі, одухотворені! Ніде на цій планеті нема т а к и х!) Бо гинуть від рук підлих убивць дітоньки, що й світу не бачили… Бо в когось зруйнований дім, а в когось утрачений сенс життя…

Нема зцілення від горя. Можна трохи притамувати його потрібністю комусь… А біду подолаємо! Й огорнемо Вітчизну такою любов’ю, такою шаною, як ніколи дотепер! Весна дарує надію. Вітаймо весну!

*****

Я тобі відболю,

знову йтимеш сягнисто і легко.

Затамую свій жаль –

попіл білих троянд в кришталю.

Може, стиснеться серце

в день, коли прилітають лелеки,

а можливо, той день

я у клопотах буднів згублю…

І розквітне жасмин –

хтось пелюстям осипле кохану…

І дозріє вино,

та не вмочим у нього вуста…

Сніг впаде, як мана,

і, неначе омана, розтане.

Рік і другий, і ще…

Глянь, кленочок із пня пророста!

Ірина ДЕМ’ЯНОВА