Осінь

А я це говорю до Осені… «Ну що ти зі мною робиш?…» Моя медова солодка осінь…

Сьогодні листя кружляло вальс, листя липи, таке широке і шикарне… Воно не спішить жовтіти, ще є багато зеленого. Але вже помалу липа стелить килими…

І мене огортає тепла радість, тиха радість, запашна… І кожного місяця кожної пори – я знаходжу її сліди, нюхаю її парфуми, відчуваю її настрої. Осінь.

Я її не відокремлюю. Чую її, бачу її, говорю з нею, усміхаюся їй… Осінь.Минулих вихідних була в лісі і знаєте чим я дихала? Осінню…

Восени світ змінюється. Повітря стає холоднішим і насиченішим, палітра кольорів виразнішою, яблука солодшими, відчуття гострішими… Восени я по іншому думаю і сприймаю, восени, я наче під дією якихось препаратів…

У четвер у моє вікно стукав дощ, він хотів поговорити зі мною. Дощ знає, що я його люблю. Ми говорили про неї, він теж родом з Осені…