На Тернопільщині у Мовчанівці буде новий музей

Його облаштовує  відомий колекціонер
Бориса Діденка на Тернопіллі знають як колишнього голову Народного Руху у Підволочиському і Волочиському районах, одного з керівників обласної організації УРП –  тих політичних сил, які організовували народ  на боротьбу за відновлення незалежності України.  На світанку незалежної держави він очолював Підволочиську районну раду і райвиконком,  а після утворення місцевих адміністрацій працював першим заступником представника Президента в області. Згодом його тричі обирали селищним головою Підволочиська.  Та мало кому відомо, що пан Борис Діденко – історик за фахом – зі шкільної лави займається колекціонуванням і нині є одним з найстаріших і найдосвідченіших колекціонерів України.
Із 2011 року він фактично з нуля створив районний краєзнавчий музей у Підволочиську і став його директором. І тому 90 відсотків знахідок, які донедавна були в експозиції музею – це речі з його особистої колекції. Дев’ять залів музею донедавна були наповнені цінними  експонатами.
Унікальні експонати
Борис Діденко багато років їздив по селах району, закуповуючи в місцевих мешканців знахідки трипільської культури, епохи галлів (кельтів) та скіфів, козацької доби. Ці експонати широко були представлені в музеї у Підволочиську. Експозицію збагатила його колекція римських та візантійських монет.
А колекціонування одягу і вишивки – це слабкість і водночас сила директора, бо така збірка з різних регіонів має на меті об’єднати Україну.
У музеї виставлені рідкісні видання Біблії – прижиттєве видання Біблії, перекладеної Іваном Пулюєм, Біблія, подарована Патріархом Філаретом, є також Біблія датською мовою, що її запрезентував голова Товариства українців Данії Андрій Кузьмін. Але музей не став чужим і для представників інших віросповідань – є тут і свята книга мусульман – Коран, і  єврейська мінора…
«Збираючи експонати, я відчував Божий промисел, – переконує Борис Діденко. – І вважаю, що в сім’ї, родині, державній установі, Україні Бог має бути на першому місці». Тому майже кожен зал музею пройнятий християнським духом, вираженим в афоризмах Святого Письма. До того ж сам музей носить ім’я великого мученика за віру Христову, священика УГКЦ, праведника України Омеляна Ковча, який перед Першою світовою був душпастирем у Підволочиську, а відтак, рятуючи євреїв хрещенням,  став жертвою нацистів спочатку в львівській тюрмі на Лонського, а згодом  – у концтаборі Майданек, звідки не повернувся. Недаремно Папа Іван Павло Другий проголосив Омеляна Ковча блаженним.
Та відвідувачі музею не повинні забувати і недавню  історію України. Тому в цій музейній установі обладнано  оригінальний зал комуністичної епохи та камеру політв’язня. А два зали присвячені національно-визвольним змаганням 1940-1950-х років.
 Вибрано рідну Мовчанівку
Минулого року, на вимогу закону, цей історико-краєзнавчий музей районна рада передала у власність Підволочиської селищної громади. У середині серпня відбувся завершальний етап конкурсу на посаду директора музею. І так склалися обставини, що Б.Діденко не виграв конкурсу і в музею  тепер є новий керівник. Але досвідчений краєзнавець та історик  не здався і вирішив  – музей буде на новому місці.
Неподалік Підволочиська у селі Мовчанівка збереглася садиба і обійстя діда Бориса Віденка, Івана Стешина, – заможного господаря, якого більшовики у 1940 році із сім’єю вислали у Вологодську область Росії. Із заслання в Узбекистані він не повернувся додому. Дідову хату червона влада переобладнала під початкову школу, а перед проголошенням незалежності України школу віддали родині Діденка – тітці та матері.
Тому більшу частину власних експонатів пан Діденко перевіз в успадкований дідів
будинок.  У меморіальній хаті  Б. Діденко планує відтворити побут родини, а в окремому новозбудованому приміщенні задумав створити музей з експонатами різних періодів історії України.
Також загалом пан Діденко біля дідової садиби має намір створити християнсько-оздоровчий центр. У його основі – музей, заснований на духовних, християнських цінностях, і комплекс оздоровчих процедур. Уже спорудив хату-вулик, де можна отримати сеанс апітерапії, тобто лікування бджолами, які гніздяться внизу у вуликах.
А бджола  недаремно облюбувала цю місцевість. Адже поблизу Мовчанівки пролягає гірський кряж Медоборів, де майже немає радіації. Поруч з хатою-вуликом зводиться будинок, де буде влаштовано баню і соляну кімнату. Якщо ж туристи забажають затриматися в цьому відпочинковому куточку – до їхніх послуг дві готельні кімнати.
 Роман ЯКЕЛЬ