Майже еротичне шоу або Майбутнє вільного суспільства?

Для чого живе людина? Питання можна поставити у філософській і повсякденній, “житейській” площині, і відповіді на нього можна отримати різноманітні. Хтось скаже, що живе для того, щоб отримувати задоволення, ще хтось – щоб пізнати істину, ще хтось…

Втім, майже безпомилково можна передбачити, що адекватна, твереза і притомна людина найчастіше скаже, що живе вона (чи він) задля своїх дітей. Вони оті дітки, як довелося прочитати в одній захопленій, аж до захлинання, оцінці значно розумніші за нас, розвиненіші, допитливіші, ініціативніші. А головне –  вони вільні люди, яким належить в майбутньому творити вільну країну  (принаймні, тим, які з неї ще не дременули раніше).

Тут дозволю собі перервати натхненного оповідача і зауважити, що воля – це так річ, яку кожен схильний розуміти по-своєму. Хтось, можливо, в дусі відомого з радянських часів “Свобода – це усвідомлена необхідність” (не найгірший, скажу вам, постулат минулого). Хтось – як можливість сповна реалізувати себе з користю для суспільства. Ну, а хтось (і цих “хтось” – легіони) – як можливість робити все, що душа забажає. Не дуже зважаючи на думку отого самого суспільства…

З вікна свого помешкання недільного дня побачив, як з бежевої “дев’ятки” вийшли хлопець і дівчина. Абсолютно нормальні на вигляд, без жодних ознак якоїсь залежності чи надто ранньої зіпсутості. Біля відкритих дверей автівки пара обнялася – вочевидь, настав час прощання. Я з почуття сором’язливості відвернувся, а коли десь через хвилину знову глянув у вікно, то побачив, що ритуал прощання набув більш пікантного розвитку. Далі прошу вибачити за, можливо, дещо надмірний еротичний опис. Вуста обох злилися у пристрасному поцілунку, а тендітна рука дівчини (вочевидь, для більшої зручності) спустила донизу замок на спортивній куртці кавалера і заходилася гладити йому груди. Кавалер теж, судячи з усього, виявився не зеленим новачком в царині  амурних втіх: схопивши супутницю за звабливе стегно, закинув собі її ногу собі за поперек, на що дівчина відреагувала таким сміхом наче її залоскотали. Спостерігати цю хвилюючу сцену, крім мене, мали можливість і мешканці навколишніх будинків – ніхто не збирався нічого від них приховувати. Припускаю, якби не холоднуватий вітер, молода пара могла б зайти у своїх самозабутніх амурних вправах і значно далі…

Чим отака привселюдна демонстрація любовної техніки принципово відрізняється від спаровування собак на вулиці? Як на мене – практично нічим, якщо не зважати на те, що тваринами керує інстинкт, а отаким молодняком – повна зневага до встановлених суспільством норм поведінки. То отаким є майбутнє отого суспільства? Задля таких живуть їхні батьки? За них, зрештою, нині йде страшна війна? Чи не занадто дорога плата за можливість отаких жити “вільно”?